У День захисника України за самовіддане служіння народу, зразкове виконання обов’язку глава держави вручив нагороди рідним курсантів з Вінниччини, які загинули в аіатрощі під Чугуєвом.
Медалі «За військову службу Україні» (посмертно) отримали батьки Романа Корчовського з Крижополя та Максима Хомячука з Новоживотова Оратівського району. Вручали їх представники райдержадміністрації спільно з військовими комісарами та сільськими головами.
…Катерина Хомячук до цих пір без сліз не може розповідати про свого сина Максима. Вона вся у чорному і здається, що за лічені дні сама почорніла від горя. Постійно пригортає до себе портрет дитини. Каже – син потайки від усіх подав документи до Харківського університету і вступив. Під час льотної практики, за два дні до катастрофи, Максим Хомячук пролітав над рідною Вінниччиною. Курсанту був 21 рік. Ще один залишалося навчатися, потім хотів літати на винищувачі, а згодом стати цивільним пілотом.
– Ви не уявляєте, яка це дитина була, в нього скрізь було багато друзів, це просто ангел, всі його любили… Таких дітей не буває, такі один на мільйони. Мені вже його не поверне, не буде більше такого Максимчика… Синочок з дитинства марив небом та мріяв бути льотчиком. Ніколи не боявся висоти, ще маленьким чіплявся за одвірочки на дверях ніжками догори. Я думала, що мрія в нього несерйозна, дитяча. Але так вийшло, що батько Максима був прапорщиком і вплинув на сина. Той з восьми класів пішов до військового ліцею у Кам’янець-Подільський. Добре вчився, ми ним так пишались. Вихователь Андрій Савіцький дуже любив Максима, був йому наче татом. Син сам поїхав вступати у Харків, я хотіла його хоча б провести у Київ, але він відмовився. Що мені залишалось? Молитись! Я тільки і молилась. А виходить, що намолилась на смерть… У жовтні 2021 року у них мав бути випуск. Максим та двоє його друзів хотіли йти служити у Старокостянтинів на бомбардувальники, син хотів сісти за штурвал. У жовтні він мав приїхати у відпустку, бо дуже скучив, ми так давно його бачили. Останнім часом у нас із ним були такі душевні розмови. Якось він сказав мені: «Матусю, не ображайся, але в моєму вихованні дуже велику роль зіграла і 84-річна бабуся, я її дуже люблю і вдячний». Хіба ж я могла ображатись, якщо це справді було так, — каже мама курсанта Катерина. – За кілька днів до трагедії син з екіпажем летів у Вінницю, пролітав над Іллінцями. Якби ж я знала, я би на крилах прилетіла до Максимчика, аби лише його побачити. Про трагедію я дізналась вже рано, саме робила уроки з онучкою.
Світлини зі сторінки Романа Корчовського з Крижополя у соцмережі — переважно із літаками. Він не приховував своєї мрії і насолоджувався кожною миттю, проведеною на висоті. Коли стане пілотом, обіцяв відвезти друзів на відпочинок до Туреччини. Та тепер довгоочікувана поїздка так і залишилася в мріях. Нагороду замість нього отримували батьки та сестричка…
Нагадаємо, що увечері 25 вересня при заході на посадку на аеродромі Чугуєва на Харківщині розбився літак Ан-26 Повітряних сил Збройних сил України. На борту перебували 27 осіб: 7 членів екіпажу та 20 курсантів Харківського національного університету Повітряних сил. На місці катастрофи загинули 25 осіб, серед яких двоє з Вінниччини. Один курсант помер у лікарні від опіків. Єдиний, хто вижив, курсант В’ячеслав Золочевський перебуває на лікуванні у шпиталі.
У Харкові 6 жовтня відбулася церемонія вшанування та прощання із загиблими курсантами й офіцерами, наступного дня наших земляків поховали. Кожна родина загиблих отримає близько 1,5 млн грн., перші кошти вже перераховані Міністерством оборони до виплат. Наразі розслідування катастрофи триває, працює урядова комісія. Результати мають бути подані Міноборони до 25 листопада…
Віталіна Володимирова
