Просто візьміть результати і сьогоднішні показники поділіть на натягнуті 30-40% тих, хто пішов. Виходить, теперішня влада в усіх громадах — це в найкращому випадку 15-20% від усіх виборців. Тобто вибрані 15-20 відсотками рулять віднині кожною громадою? Це парадокс, але це так.
І це мають розуміти не лише ті, хто не пішов на вибори, це мають розуміти вибрані. Бо це вже межа. І тому сьогодні ми робимо зріз думок, може, і шокуючий, але справедливий, що сьогодні думають люди, як жартують над виборами і вибором. Розумні керівники і обранці завжди із критики роблять висновки…
– У Вінниці ПЕРЕМОГЛИ гроші, бігборди, підкуп, руській мір, байдужість, «какая разніца»
– постійні супутники української незалежності усі 29 років. Вітаю, вінничани!
Андрій Гайдай, громадський діяч
– Скажіть, а чому в Україні все вирішувала проста більшість? І якщо на вибори в цей раз прийшло 30 відсотків з натяжкою і все вирішили, то що — завтра прийде 10 і все вирішать? В усіх країнах світу, якщо на вибори прийшло менше 50%, то вони не відбулись. І так має бути. Ті, хто обирається, мають розуміти, що це було останнє попередження від народу — явний ігнор.
Ольга Пилипенко, вінничанка
– Я на вибори не йшов. Бо чого йти і за кого голосувати, коли у різних партіях як не бандит, то брат бандита, жінка бандита, діти бандита. В інших корупціонер — жінка корупціонера – діти корупціонера, і пішло. Моя думка така: довіра до влади нульова! Слово «депутат» викликає в багатьох людей відразу. А тому моральні і чесні люди туди йти не хочуть. А йдуть ті, хто хоче і далі грабувати українців. Тому потрібно з цим щось робити. Інститут депутатства повністю дискредитований.
Ігор Барабан, читач
– Люди думають, що всі депутати злодії і прохіндеї.
Дивлюсь я на цих щасливих обраних і думаю: люди, ви навіть не уявляєте, в яку яму потрапили! Ви ж там будете пішками при чужій грі. Вам скажуть: треба так голосувати — і будете.
Знаєте, як сказав мені один провладний депутат того скликання?
«Щоразу використовують нас, як одноразовий презерватив, аж противно» (цитую дослівно).
А враховуючи нові виклики і основну боротьбу за майно і землю, яку ви мрієте прихопити, то скажу — це може бути ваша остання земля. Народ уже на межі.
Микола Іванчук, Жмеринка
– Треба просто перестати переставлять ліжка, а змінити *лЯдей на лЮдей. Гляди — і довіра з’явиться без указів.
Галина
Кравчук, вінничанка
– Чого очікувати від районних, обласних, міських рад в ОТГ? Дерибану, дерибану і ще раз дерибану! Бо нічого іншого люди робити не можуть.
Юрій Фурман, вінничанин
– У нас вкотре вибрали менше зло. А так хотілось кращих із кращих. Але я хочу запитати, де ті люди, що голосували? Молодь проігнорувала вибори, а бабусі та дідусі за окорочки продались чи за зерно, гроші. Алкоголіки — за пляшку горілки. А решта просто проігнорувала.
Марина Паранюк, читачка
– В області, і це вже очевидно, переміг Гройсман і його команда. Тобто у нас на 5 років утвердилась монобільшість, подібна українській. Але це може бути початок кінця. Бо кадри вирішують усе, сказав ще Сократ!
Але якщо подивитись, хто туди зайшов, то дуже сумніваюсь, що буде прорив. Ось, наприклад, від Гройсмана йшли троє із родини Ткачуків, як і в той раз. Але тоді вони були «Блок Петра Порошенка». І ще був син Геннадія. Але тепер син Геннадія Сергій — в «Опозиційній платформі – За життя». Здається, ще там якийсь Ткачук йшов від «За майбутнє»… Скажіть, то це що — такими сімейними підрядами буде робитись прорив? І способом життя, і збагаченням, притаманним цій родині?
Тамара Ковальчук,
вінничанка
