Один із претендентів на посаду ректора — ексректор, професор і академік Борис Мокін — піддав гострій критиці об’єднання двох вузів — Донецького і Вінницького політехнічного.

І звернувся до діючого ректора В. Грабика із відкритим листом. У ньому застеріг не підписувати ніяких нових угод про передачу в користування чи в оренду університетської землі і приміщень, на ній розміщених.

– Ні я, ні інші кандидати в ректори не сумніваємось у тому, що спроби деяких «діловарів» із цього оточення скористатись тим, що Ви невдовзі покинете посаду ректора, та умовити Вас підписати якусь невигідну з позицій перспектив розвитку нашого університету угоду (по типу анонсованої Вами на засіданні ректорату 7 вересня невдалої спроби об’єднати наш університет з ДонНУ) будуть. Тож прошу Вас пам’ятати, що життя після залишення посади ректора не закінчується, і Вам доведеться і надалі працювати в університеті на професорській посаді.

До цього професор Мокін був не зовсім приємно здивований, чому його не включив ректор у склад представників колективу, які зустрічали президента Зеленського. Так, стало відомо, що його поєднує давня дружба із батьком Зеленського.

І відвідини президентом вузу він вважає гарантією недоторканності політеху.

– Відвідини президентом України саме нашого закладу вищої освіти у Вінниці і для усіх нас у ВНТУ, і для багатьох людей, наділених владними повноваженнями як із міністерського, так і із нашого місцевого оточення, стали явищем дещо неочікуваним. Адже ще не стихли розмови про те, що наш технічний університет Міністерство освіти і науки України за сприяння місцевої влади планувало злити з розміщеним нині у Вінниці класичним природничо-гуманітарним Донецьким національним університетом імені Стуса у вигляді нового освітнього утворення під назвою Вінницький національний університет. Та й ідею, що гуляє нині університетськими коридорами, інтегрувати наш ВНТУ у структуру ДонНУ у вигляді політехнічного підрозділу зі статусом інституту, підпорядкованого Донецькій університетській адміністрації, теж ще ніхто із осіб, наділених владними повноваженнями, хоча б рівня ректора, не спростував.

До речі, для себе я знайшов відповіді і на те, чому МОН підтримує ідею об’єднання ВНТУ і ДонНУ, незважаючи на їх несумісність за генеральними напрямками підготовки фахівців, і чому місцева влада теж підтримує цю ідею, і чому ні ті, ні інші не ставлять питання про об’єднання ДонНУ з Вінницьким державним педагогічним університетом, хоча і ті, й інші знають, що генеральні напрямки підготовки фахівців у ДонНУ і ВДПУ практично збігаються.

І ці відповіді дуже прості.

МОН за рахунок цього об’єднання хотіло б зменшити загальні витрати на утримання обох цих ЗВО, адже оренда приміщень для ДонНУ на заводі «Кристал» і на Привокзальній обходиться в досить значну суму, тож в разі об’єднання ДонНУ і ВНТУ можна буде розірвати договори оренди і перекинути усіх донецьких — і студентів, і викладачів, що працюють на орендованих площах, у навчальні корпуси ВНТУ, які, на думку керівників МОН, після зменшення кількості студентів у ВНТУ недостатньо ефективно використовуються.

Місцевій владі теж подобається варіант переведення навчального процесу донецьких студентів і викладачів у навчальні корпуси ВНТУ, оскільки, як я розумію, тоді можна буде позбутись могутнього у минулому, але економічно обезсиленого нині заводу «Кристал», а його досить обширну територію використати, наприклад, під будівництво ще одного житлового комплексу.

А в разі об’єднання ДонНУ з ВДПУ ніякого економічного виграшу ні МОН, ні місцева влада не матимуть, оскільки «лишніх» площ компактно розміщений ВДПУ, достатніх для переведення на них навчального процесу донецьких студентів і викладачів, не має, тож і після об’єднання ДонНУ з ВДПУ довелось би і далі для розміщення факультетів ДонНУ використовувати орендовані площі і на заводі «Кристал», і на Привокзальній.

Тож для отримання обо-пільної економічної вигоди і зробили спробу у МОН за сприяння місцевої влади, заплющивши очі навіть на невідворотні негативні політичні наслідки, об’єднати ДонНУ з ВНТУ у симбіозний ВНУ. Але, на щастя викладачів і студентів ВНТУ, міністерству не дозволили це зробити ті, хто негативність цих політичних наслідків вчасно усвідомив.

А після відвідин нашого Вінницького національного технічного університету президентом України Володимиром Зеленським, який дав усім зрозуміти, що вважає наш університет найпотужнішим у Вінниці та одним із кращих в Україні, і міністерство, і місцева влада змушені будуть, принаймні у найближчій перспективі, відмовитись і від політично нейтральної ідеї об’єднання ДонНУ з ВНТУ.

На жаль, мені не довелось зустрітись з Володимиром Зеленським під час його відвідин нашого університету. Я так думаю, що ректор побоявся, що я як виходець з Кривого Рогу, який навчався на електротехнічному факультеті Криворізького гірничорудного інституту у ті ж роки, в які на цьому ж факультеті навчався і батько нашого нинішнього президента Олександр Зеленський, та закінчив цей інститут двома роками пізніше за мене, але з яким я у студентські роки майже два роки разом ходив штовхати і віджимати штангу в зал важкої атлетики, а будучи аспірантом, проводив  педагогічну практику в його групі і лабораторні роботи, — що я замкну увагу президента на себе своїми спогадами про спільні з його батьком студентські роки і цим відволікатиму президентську увагу від спілкування з ректором.

Але я не ображаюсь на ректора за це — головне, що він своїм спілкуванням з президентом і характеристикою міжнародних та наукових досягнень викладачів і студентів нашого університету підтвердив Володимиру Зеленському, що той відвідав у Вінниці дійсно чисельно найбільший і найкращий вищий навчальний заклад, і цим вніс і свій вклад в руйнацію планів з приєднання нашого університету до ДонНУ — принаймні в роки президентства Володимира Зеленського.

А що з приводу такого об’єднання думає ректор ДОнНу?

Свою точку зору також висловив ректор Донецького національного університету імені Василя Стуса Роман Гринюк.

– Оптимізація закладів вищої освіти в Україні — абсолютно неминучий процес. Кількість закладів вищої освіти України перевищує суспільний запит. Формування критичної маси дослідників і потужної експериментальної бази університетів, модель навчання через дослідження, затребувані випускники, аналіз ринку і регіональних замовлень, наявність класичних університетів і потужних профільних ЗВО з чіткою дотриманістю профілю є сьогодні нагальними проблемами. Донецький національний університет імені Василя Стуса — єдиний класичний університет у регіоні.

Ми не випускаємо вчителів і аграріїв, не присвоюємо професійних кваліфікацій і маємо потужний запит і високі прохідні бали вступників. Високі рейтингові позиції університету, залученість до світової мережі наших науковців і самодостатність колективу сьогодні є аргументами на користь самостійного функціонування Стусівського університету. Щодо об’єднання нас із вінницькими закладами вищої освіти – пріоритет засновника університетів — Міністерства освіти і науки України. Буде ініціатива – будемо розглядати в колективі. На сьогодні такий процес відсутній.

Тетяна КВАСЮК
Софія КОПАЧ