В Україні з листопада піднялась ціна на газ для населення і платіжки зросли в середньому на 35%. З платою за транспортування за 1 кубометр газу споживачі сплатять 10,018 грн.

– Це – рекордна ціна газу для населення України за всю її історію”, – так прокоментував це здорожчання газу ексміністр соціальної політики з Вінниці Андрій Рева.

Втім, в області є чимало населених пунктів, де люди до цих пір не знають, що таке користуватись газом. Одне з таких – Котюжани Мурованокуриловецького району. Проживає там близько тисячі осіб, центральне газопостачання відсутнє. 74-річна мешканка села Лідія Коваль зізнається – вже й надії нема, що блакитне паливо колись таки з’явиться у людей.

-Кожного разу, коли хтось йде в обласну чи Верховну раду, годують обіцянками, що газифікують наше село. Звикли так жити і не знаємо, що це за цивілізація така – газ. Якби він був, то було б менше роботи у нас – селян. – каже Лідія Коваль. – Ще років десять тому кілька десятків жителів провели парове опалення. В мене це не вийшло, тому свій дім опалює дровами. Він хоч і невеликий, але кам’яний та холодний, потрібно більше часу, аби його обігріти. Машина дров на шість кубометрів коштує чотири тисячі гривень . Від осені до березня потрібно півтори-дві таких вантажівки.

Торік пішло 9 кубічних метрів дров, і це я ще економила. Купила собі теплі шкарпетки, жилет, брюки, під низ – колготи – і постійно ношу їх в будинку. Бо крутить суглоби, артрит… Щоб ми могли придбати дрова для опалення та газ для приготування їжі, держава виплачує субсидії «живими грошима». Цього року отримала 4000 гривень. В холодну пору їжу готую на плиті, яка під’єднана до газового балону. У селі є станція, де можна заправити балон. Коштує він 675 гривень. Такого мені вистачає на місяць, а ось родині із дітьми – на два тижні. Взимку готую виключно на плиті з дровами. Хочеться і законсервувати компот чи варення, тому на вулиці виклала цеглини і змайструвала собі так звану пічку. У відрах і готую консервації, поки гарна погода.

Сільський голова Котюжан Микола Арнаут на посаді 31 рік. Каже – весь цей час і ведеться мова про газ. -У нашому Мурованокуриловецькому районі нема жодного населеного пункту із газом. Провести його цілком реально. Труба закопана біля села Снітків, це за 15 кілометрів від нас, навпрошки то ще менше. Ще тоді підрахунки складали кругленьку суму , але зараз ті, хто цим займався, помер чи виїхав. А робити нові підрахунки ніхто не береться, бо розуміє, що це під час війни та епідемії коронавірусу. Та й потрібно сприяння уряду, Прем’єр-міністра, хоча б голови ОДА. Сільський голова – тут дрібний чиновник, якщо я пообіцяю людям газ – скажуть, що з розуму зійшов, – каже Микола Арнаут, сільський голова.

– У сільському клубі ми встановили теплогенератор, який працює на дровах і дає тепло тільки тоді, коли нам потрібно. Наприклад, збираємо збори, то за 4-6 годин запускаємо теплогенератор, і тепло буде до ранку настпного дня. В школі та садочку котел працює на дровах і солом’яних палетах, які виготовляють у сусідньому селі. Так як у нас більшість пенсіонери, виживають вони завдяки монетизації субсидій. Оформляються вони у сільраді. Чесно кажучи, то вже всі розуміють, що газу нам не чекати. То пишемо листи і просимо хоча б одне – зменшити вартість електроенергії.

Віталіна Володимирова