Весь цей час, кажуть активісти, сім’ю годували обіцянками, а наприкінці відмовили. Така історія трапилась з мешканцями Літина.
– Наш син Пантелеймон Рожанський був активним учасником Революції Гідності, він був на Майдані у загоні «Пекельна бочка», -каже батько загиблого Петро Рожанський. – Коли почалася війна, хлопець записався добровольцем до лав Національної гвардії. Пантюша навіть пішов з університету, щоб бути на фронті разом зі своїми побратимами. Загинув син в січні 2015 року на Донеччині у ДТП під час здійснення ротації. Тоді у зоні АТО сталось зіткнення військового автобусу з вантажівкою. Хоронили Пантелеймона як Героя з військовими почестями. У 2017 році моя дружина Надія Василівна звернулась із проханням до селищної ради про те, щоб їм виділили 12 соток землі старого саду збанкрутівшої «Сільхозтехніки», територія якої складає близько гектару й прилягає до нашої хатини. Невдовзі відбулась сесія, де розглядалось питання. Але моїй дружині було відмовлено. А все тому, що спочатку депутатам ніхто не повідомив про звернення , а на голосування було поставлено пропозицію, щоб сади «Сільхозтехніки» виділити для можливого майбутнього будівництва багатоповерхівок. Яка прекрасна ідея, – подумали всі депутати й проголосували. А після того їм подали прохання нашої родини про маленький садочок. Та депутатам не забули пояснити, що так як щойно вони вже вирішили питання з цією землею, то громадянці Рожанській вони її вже надати не можуть. Ось так і культурно відмовили, а головне -законно. Після того більшість свідомих депутатів ініціювали скликання позачергової сесії Селищної ради, де мали вирішити саме це питання. На ній було обговорено та погоджено питання про виділення двох ділянок нашій сім’ї та ще одній матері загиблого учасника в АТО в садку ліквідованого підприємства “Агромаш”.
Зі мною було погоджено місце розташування цих ділянок , але після виготовлення технічної документації на цю землю, бо вона, начебто , була нічийною, і були продані дерева, я зі своїми товаришами знайшли контакти та власника цих дерев. Але нам не вдалося з ним поспілкуватись. Селищна рада сама взялася врегулювати це питання. Цілий рік я ходив туди як на роботу. В 2018 році моя дружина знову написала заяву і знову ж їй відмовили з відомих причин. Організація, яка розробляла детальний план, повписувала туди купу зон. Одна із них – санітарна зона кладовища 300 метрів, і в ній не може бути земель під садівництво. Знову звернення, підготовка документів, погодження. Погоджені документи на місцевому рівні відправили на інститут Марзєєва, який один в Україні має право давати дозвіл на зменшення санітарних зон кладовища. На це пішло півтора роки, інститут зменшив цю зону до 50метрів . І що ми маємо? Селищна рада має доступ до земель парку та садка ліквідованого підприємства “Агромаш”. Проте я отримую відмовку, що за новим законодавством, яке вступило в силу в 2019 році, в межах населеного пункта, не може бути земель під садівництво, і ні одна організація не береться виготовити технічку документацію. Під час останнього походу до селищної ради я повідомив нашого землевпорядника, що є люди, які готові допомогти у вивченні та , можливо, у виготовленні технічної документації, на що мені довели , що ознайомлення можливе, а виготовлення можливе лише вигравши тендер через “Прозоро”. Тут прозрів уже я. Бо, скоріш за все, тут задіяні інтереси других людей, які готові “листати” …
Ось як прокоментували ситуацію у Відділі соціально- економічного розвитку,ЖКГ, транспорту та благоустрою, архітектури та земельних відносин Літинської селищної ради.
– Ми робили все, щоб допомогти цій родині, навіть закладені кошти для виготовлення технічної документації. Всі листи від організацій, до яких звертались, надавали і Рожанським, щоб вони знали – ми нічого не приховували. Селищна рада діє відносно діючого законодавства і не може змінити цільове призначення ділянки без відповідних документів та виділити землю. Є закон про регулювання містобудівної діяльності, і там йдеться, що зміна цільового призначення без детального плану заборонена. От ми розробляли цю містобудівну документацію, що в генеральному плані передбачити дві ділянки для садівництва. Але у Вінниці та в інших організаціях пояснили – ви не можете запланувати. Ми почали з іншими організаціями консультуватись. Ми пішли на те, щоб зменшити ту санітарну зону через єврейське кладовище. А коли отримали документи, виникла нова біда – держава визначила, що землі садівництва у межах населеного пункту не можуть бути. На жаль, маємо ось таку законодавчу проблему і вплинути ніяк не можемо. У батька воїна вже є відмови і він за бажанням спокійно може звертатись до суду та відстоювати свої права.
Віталіна Володимирова
