До редакції звернулися екс-депутат Сказинецької сільської ради Надія Котовська та громадська активістка села Сказинці Могилів-Подільського району Надія Орлюк. Ось що вони розповіли:
– Я вже з власного досвіду готова сказати, що це самоврядування може закінчитись великим місцевим розкраданням, — каже Надія Котовська. – Якщо громада не захищатиме своїх інтересів, якщо боятиметься голову ОТГ, то буде, як у нас. Фактично за п’ять років голова нашої сільради стала одноосібно вирішувати і розпоряджатися всіма ресурсами громади.
Три роки тому до нас звернувся приватний підприємець Москалюк. Хотів земельну ділянку для геологічної розвідки видобутку піску. Сесія дозволила. І на тому адмінпроцедури закінчились. Якимось дивним чином через півтора року вже почався видобуток піску. Хоча дозволу на видобуток громада не давала. Депутатів у нас 12. Шість — близькі люди до голови Світлани Власюк, ще 4 від неї залежать через своїх родичів, що працюють у школі чи дитсадку. Комусь вона самовільно дала ділянку землі. Тому добитись офіційно від голови відповіді, чому працює кар’єр і де гроші від його діяльності, неможливо. А за нашими приблизними підрахунками, за цей час вивезли піску на суму, вдвічі більшу нашого річного бюджету. Я вже втомилась писати в різні інстанції. Маю звідти відповіді, що кар’єр незаконний. Але він працює. Лише втручання нардепа зупинило свавілля.
За час свого головування на себе та своїх родичів і довірених чи підставних осіб голова оформила більш як 150 гектарів землі. Знову ж таки самовільно, бо жодна сесія сільської ради з цих питань не була правомочною. Туди приходили лише її люди. Тих самих шість депутатів. Не було більшості… Я вимагала рішення кожної сесії, щоб ознайомитись, але вона ігнорувала мої вимоги. Маю документальне підтвердження у вигляді її відписок.
Невідомо, куди зникають гроші з нашого бюджету. І яким чином проводяться ремонти комунальних приміщень. Ми підозрюємо, і небезпідставно, що тут відмиваються великі гроші. Готові дати свої свідчення, якщо нарешті правоохоронці, до яких ми зверталися, по-справжньому займуться цими справами, а не прикриватимуть махінації. У нас в жахливому стані дороги, на них списують крупні суми грошей, але вони кращими не стають.
– З паями теж крутить головиха, — переконана громадська активістка пані Орлюк, — одним вони переходять у спадок, а іншим – ні. Для прикладу: один чоловік звідси родом, який живе в Прибалтиці, не домігся паїв у спадок. А іншому, теж з Прибалтики, пані голова дозволила оформити шість гектарів. Хоча деякі документи надавалися липові. І це ж не про один пай іде мова і, відповідно, не один хабар. Таких та інших порушень назбирається не менше сотні.
Мені прикро, що люди в селі не розуміють, що це до кожного з них в кишеню залазить наша голова. Адже гроші, які фіктивно пішли на дорогу, ремонт садочка і клубу, якийсь поламаний автобус, могли бути використані на потреби громади. А тих 150 гектарів землі могли збагачувати не персонально Світлану Миколаївну, а десяток молодих сімей, які би залишалися тут, а не поневірялися світами за шматком хліба.
І той пісок теж мав би приносити дохід всім людям. А це ж мільйони гривень. Радує лише те, що односельці вже починають прислухатися до нас. На цей раз за нашу голову та її депутатів не проголосував ніхто. І вона тепер така, як всі. Але цього недостатньо. Обов’язково треба провести ретельний аудит всіх її рішень і змусити повернути все, чим заволоділа незаконно.
Не думаю, що тільки у нас в селі така ситуація, тому такі аудити мають бути скрізь. Ось зараз сперечаються, чим мають займатися районні чиновники. Нехай і займаються цими аудитами. Інакше ми ніколи не виліземо із цієї бідності, залишатимемось безправними у своїй країні і працюватимемо на тьотю чи дядю, які тільки й вміють, що красти.
За новим розподілом ми увійшли до Могилів-Подільської ОТГ. Зараз збираємо всі документи і, як тільки новий голова отримає повноваження, підемо з цим до нього на прийом. І радимо всім людям – не будьте байдужими до свого майбутнього. Вимагайте від влади працювати не на свій гаманець, а на інтереси і потреби громади.
Борівка
Їдьте до нас.
Накерували так,що жах