Від редакції. У минулому номері ми писали про резонансну справу про секс-домагання підлеглих жінок начальником військової частини. Серед них і вінничанка Валерія. Саме вона написала заяву у Вінниці, яка стала резонансною на всю Україну. Про це писали і у най­тиражніших ЗМІ США. Після цієї публікації ре­дакція отримала інші скарги про переслідування жінок у військових частинах. Про булінг повідомили жінки-контрактниці з військової частини у Вінницькій області. Дві сторони конфлікту вислухав наш журналіст.

Жінки-нацгвардійці скаржаться на принизливе ставлення підполковника. А він заперечує будь-які конфлікти та зводить усе на «робочу атмосферу».

До редакції газети звернулися військовослужбовці-жінки військової частини 3008 НГУ. Ось що вони повідомили:

«Шановна редакціє!

Ми довго думали, до кого б звернутися з нашими проблемами і, враховуючи те, що ми є постійними читачами вашої газети, вирішили звернутися до вас!

У відділенні по роботі з особовим складом є підполковник П. (у листі вказане прізвище), який постійно принижує нашу гідність, нам здається, що він взагалі не вважає нас за людей. Не буває такого дня, щоб ми не плакали від його поведінки, а деякі з жінок взагалі бажають дослужити до закінчення контракту та звільнитись через таке ставлення…

Але дивна його поведінка не лише у ставленні до військовослужбовців-жінок. Напередодні вся військова частина була здивована, що він відмовився їхати в зону проведення ООС. Як людина з погонами підполковника, виконуючи обов’язки заступника командира, може так себе поводити? І йому така поведінка сходить з рук, бо якби був хтось інший, то командир частини не залишив би цей випадок без уваги! До речі, цей підполковник вступив до магістратури Національної академії НГУ з 5-го разу. Не таємниця, що після закінчення Академії його мають підвищити на вищу посаду — от буде вихователь!

Душевний біль змусив нас поцікавитись його минулим. А його минуле не дуже виявилось яскравим, ледве з великими потугами здихались від нього з сусідньої військової частини 3028 НГУ.

Ми думаємо, чому полковник Джула — очільник військової частини 3008 НГУ — закриває очі на поведінку свого підлеглого. В нього ще є і прямий начальник — підполковник Волох. Він теж чомусь не звертає увагу на деякі вчинки свого підлеглого? Чим зачарував підполковник П. своє керівництво, що воно не здатне на нього вплинути?

Ми боїмось, що після публікації нашого листа уся еліта нашої частини почне розбиратись, хто здав, і буде нам непереливки, тому просимо надрукувати цього листа без наших прізвищ. У нас є дуже багато інформації про діяльність керівництва цієї військової частини, і ми також маємо бажання звернутись з більш конкретною інформацією до командування НГУ!

З повагою,
військовослужбовці-жінки військової частини 3008 НГУ».

Кореспондент звернувся за коментарем до згаданого у листі підполковника, і ось як він прокоментував цей лист:

– Конфліктів у мене немає, є робоча атмосфера. Останні чотири місяці в мене склалось серйозне службове навантаження, штатний заступник командира частини поїхав у зону ООС, і мені, крім своїх обов’язків, випало виконувати обов’язки заступника. Був дуже важкий період: по-перше, пе­ріод відпусток, по-друге, призов солдатів строкової служби, по-третє, covid. А також дуже багато заходів зі святкування, вшанування і т. д., але ми все виконали та все провели, навіть більше. Нашій військовій частині присвоїли почесне найменування, для цього я особисто доклав багато зусиль. Вся команда працювала, я всім дуже вдячний! Коли вийде штатний заступник, я всім подякую.

Чому не поїхали в зону ООС у листопаді? Тому що я в 2020 році ще не був у відпустці. А загалом в мене 10 ротацій у зоні АТО/ООС. Ніколи не відмовлявся від відряджень у Донбас, для мене завжди це дуже відповідально! Починав із звільнення Харківської ОДА, брав участь у звільненні інших міст на Сході.

– Кажуть, ви одногрупники з командиром частини і через цей факт керівництво «закриває очі» на певні запитання, це так?

– Із командиром ми навчались на одному курсі, але це ніяк не впливає на службу, тому що є певні функціональні обов’язки, які треба виконувати, крім тебе, їх ніхто не виконає. Вимоги командира до всіх однакові. Треба постійно працювати, не рахуючись із власним часом. Я постійно намагаюсь зробити все якнайкраще! Я можу дуже багато навести прикладів. Сьогодні, наприклад, виїжджаю в місто Тернопіль у відрядження для відбору молодого поповнення солдатів строкової служби, кожної призовної компанії я кудись виїжджаю, буває навіть по два рази. Намагаюся все виконувати якнайкраще, щоб не підвести командира.

У скарзі ще згадують про моє навчання в магістратурі. Я з дитинства мріяв бути військовим, навіть не уявляв себе в якійсь іншій професії, хоча в родині військових немає. Тому, щоб підніматись по посадах, званнях, треба було працювати, і навчання не виняток. Вступив я з третьої спроби, набравши максимум балів, перших два рази при вступі я здавав всі іспити, але не проходив по конкурсу.

Підозрюю, що хтось хоче на мою посаду, тому з’явилася ця скарга… А ще у мене є підлеглий, який кожен мій крок, кожне моє слово доповідає вищому керівництву, тому доводиться служити в умовах, наближених до бойових… Особисто про себе: живу в найманій квартирі, маю двох синів, дружина в декретній відпустці.

Знаєте, шкода, що служиш вірою і правдою своїй Батьківщині і в один момент можуть все спаплюжити… Мені нічого приховувати, в моєму житті немає людей, з ким би був нещирим чи маю конфлікти, до кожної людини ставлюся із повагою.

Про лист військовослужбовців-жінок на адресу редакції стало відомо у військовій частині. Там зібрали засідання жіночої ради.

– Ми провели анонімне опитування, щоб встановити, чи дійсно жінки-військовослужбовці зазнають принижень, чи відчувають тиск, переслідування з боку офіцерів-чоловіків. Конкретних скарг не було. Можливо, експресивне спілкування мало місце, але так, щоб до істерик чи до звільнення, то такого немає, — пояснила Ірина Чуйко, голова жіночої ради в/ч 3008.