40-річний Дмитро Фірсов мав грузинське коріння, народився там, у дружини собі взяв красуню Тамару і радів сину Георгію! До війни чоловік з сім’єю жив у Донецьку, а як тільки Росія напала на Україну, взяв до рук зброю та пішов на фронт.

За час своєї служби Фірс пройшов Іловайський котел та Донецький аеропорт. Чоловік загинув 6 березня внаслідок підриву БМП поблизу Кримського. Поховали його у Вінниці, куди він із дружиною Томою та сином Георгієм переїхали як переселенці. На прощанні з бійцем його найкращі друзі та побратими Андрій Грачов та Леонід Гуменний пообіцяли подбати про оформлення громадянства України для вдови Тамари, житло для цієї родини та освіту для сина… І взялись допомагати. Та, як нині з’ясувалось, справа загальмувалась. Чому – дізнавався наш журналіст.

– Вже 18 років я офіційна дружина громадянина України Діми Фірсова! Наш син народився тут. Коли мій чоловік віддав своє життя за цю країну, я вирішила, що хочу мати українське громадянство. Тим паче без нього мене навіть не можуть поставити в чергу на житло. Я пройшла всі процедури, які потрібні для отримання громадянства, серед яких екзамен з української мови. Я звернулась до Державної міграційної служби, але через два тижні після похорону чоловіка на мене сама вийшла народна депутатка Ірина Борзова й пообіцяла допомогти прискорити цей процес. Мовляв, сама передасть документи Володимиру Зеленському в руки. І я зібрала всі і передала їй. 2 квітня до мене телефонували від президента і уточнювали наявність всіх оригіналів. А після того все затихло. Перший час Ірина Наумівна брала слухавку від мене, вона записала мій номер, просила зачекати. Але потім взагалі не відповідала, як і тепер… Зверталась і в приймальню губернатора, але там відповіли, що через карантин особистих зустрічей він не проводить….

Голова обласного управління у справах ветеранів АТО Андрій Грачов додає – ситуація, в якій опинилась сім‘я Тамари Фірсової, є більш ніж неординарною.

– Фірсов Дмитро з перших днів 2014 року на війні. Він був поранений, отримав орден «За мужність».

Поки був з нами, його сім‘я кочувала з одного населеного пункту до іншого, змінюючи школи для сина. У 2019 році я запропонував йому допомогти отримати житло по 280-й постанові КМУ. І він зареєструвався із сім‘єю у Вінниці. Тоді ж і сім‘я переїхала сюди. Сина Георгія влаштували у школу №7, де він зараз і навчається.

6 березня 2020 року, під час виконання бойового завдання, Дмитро загинув. Розуміючи складність ситуації, а саме, те, що на черзі на житло Дмитро стояв з сином і воїна вже нема, його сім‘я «пролітає» з програмою. Та завдяки міській раді, вони поновили ті ж терміни, але тільки для сина Георгія. Він поки неповнолітній. Отже, треба чекати ще два роки. Його дружину ми не можемо провести по постанові КМУ, бо вона — громадянинка Грузії. Коли мене питали, чим ми можемо допомогти, я відповідав: нам треба отримати громадянство України для вдови.

Народна депутатка Ірина Борзова обіцяла прискорити цей процес. Як виявилось пізніше, нічого нікуди не пішло.

Зрозумівши ситуацію, зв‘язувався з Іриною Борзовою. Підкреслював, що можна це зробити одним указом президента. І я впевнений, що якби вона йому повідомила про таку проблему, він би вирішив її за 30 хвилин. Перестрахувавшись, пішли іншим шляхом — через Міністерство ветеранів. Але, на жаль, і там все з місця так і не зрушило. Нам треба вкластись у дворічний термін після дня смерті. Нам потрібно, щоб Тамара отримала громадянство України.

Крім бойової родини Дмитра, у них тут нема нікого і нічого. Дмитро похований тут, у Вінниці. Вдові тут і лишатись. Сину вчитись. Їм тут жити. Всі ми дуже вдячні мерії та меру. Тамара отримала виплату з місцевого бюджету. Також отримала виплату з обласного бюджету. На певний час грошей вистачить. Але треба вирішити житлове питання. Тому я особисто звертаюсь до всіх, хто може подзвонити президенту! Зробіть це! Або дайте мені номер гаранта. Я сам зателефоную!!! Для мене та для всіх нас, з ким воював Дмитро — це справа честі. Мабуть, наступним кроком буде мітинг під Офісом президента! Я більш ніж впевнений, що він не знає про цей випадок, а його представники так і не спромоглися йому це повідомити.

У свою чергу, народна депутатка Ірина Борзова відкинула звинувачення та заявила, що допомагає родині загиблого бійця.

– На жаль, у Тамари загубилися всі документи, крім паспорта Грузії. Я особисто приїжджала два рази до Тамари додому. Пакетом документів займалась я, а не Андрій Грачов. А саме, мова йде про паспортний стіл, МСУ у Вінницькій області, і наразі документи вже в Державній міграційній службі України. Набуттям громадянства України займається не міністерство, а Державна міграційна служба України. І ще: я не подружка президента, — відповіла Ірина Борзова. — І що я робила три місяці, ви знати не можете, бо не розумієте процесу. Обзивати, шантажувати мене ви вмієте гарно. Якщо ви хотіли б допомогти, то зайнялись хоча б документами. Тамара — громадянка Грузії, є закон і підстави для отримання громадянства. Почитайте, який перелік документів потрібно зібрати та подати. А я, на відміну від вас, намагатимуся довести цю справу до кінця…

Записала
Віталіна Трудько