Поки Європа закрилася на жорсткий коронавірусний карантин, а вдома зовсім не сидиться, дві вінницькі мандрівниці Марина Чепурна і Надія Крамар гайнули у пошуках пригод на чорний континент, у Танзанію, на острів Занзібар.
– Акуна матата – це справді про цю поїздку! До речі, цей вислів, котрий з суахілі перекладається «життя без турбот» — своєрідне гасло тамтешніх жителів, – ділиться враженнями Марина, історик за освітою і мандрівниця за покликанням. – Бо тут не лише білосніжні пляжі і неймовірного кольору океан (це все насправді, жодного фотошопу чи фільтрів). Ця місцина ще зовсім не зіпсована туристами. Адже так часто буває: коли багато туристів, то місце може трохи втратити свій колорит. Мрії про таку поїздку в мене були, але не на перших позиціях у списку. Але раптом випала нагода, і ми нею скористалися. Для перезавантаження ми з Києва прилетіли саме сюди, в іншу півкулю нашої планети (майже на екватор, заплативши по прильоту 50 доларів за візу), і потрапили у зовсім інший світ. Яскравий, позитивний і неквапливий. Таке враження, що дивишся відео трохи повільніше… Занзібарці не розуміють і половини наших проблем і надмірної знервованості, тому, спостерігаючи за їхнім неквапливим ритмом, і сама поринаєш в «акуну матату». В готелі вже наступного дня всі покоївки та адміністратори знали нас на ім’я, і навіть з якого екзотичного фрукту нам найбільше подобаються фреші. Немає поділу на ранги чи за статками. Для них всі однаково рівні дорогі гості. Мимоволі сама вражаєшся цією щирістю та добротою. Через таку доброзичливість ми не відчували мовного бар’єру, там усі чудово розмовляють і англійською, крім суахілі. І за свою безпеку ми не дуже переймалися, бо в Танзанії немає розгулу криміналу. Ми думали, що у такому світі не зустрінемо українців, та разом з нами відпочивали ще кілька пар з України. Вони теж вирішили втекти від негараздів якнайдалі. Небезпечних звірів і злих крокодилів ми там не зустріли. Плавали з велетенськими сейшельськими черепахами (найстаршій, між іншим, 195 років!), годували їх капустиною, спілкувалися з червонокнижними мавпочками у парку Джозані. А на материку в Національному парку в чудових умовах і посеред незайманої дикої природи живуть найрізноманітніші звірі Африки, котрі вже настільки звикли до туристів, що не реагують на джипи.
Марина встигла побувати у багатьох країнах Європи і багато чого побачити, але цей острів вразив неймовірною красою і щирими людьми. Та, як люди екстремальні, вони з подругою замість того, аби насолоджуватися хвилями та білим піском, взяли байки і поїхали вглиб острова.
– І це була захоплююча подорож! Бо ми зупинялися мало не на кожному кроці, милуючись краєвидами, – розповідає Марина. – Ми заїжджали у занзібарські села, спілкувалися з місцевими. Побачили будинок, в якому народився і ріс до 6 років легенда світової музики, лідер групи Queen — Фредді Меркурі. Так-так, він був родом саме з Занзібару. Сьогодні це звичайний будинок, звичайний під’їзд, де живуть звичайні люди, і хтось з місцевих жителів живе саме в квартирі Фредді Меркурі. А потім блукали величезними безлюдними пляжами посеред пальм (вони там ростуть так само, як сосни та ялини у наших Карпатах) і почувалися наче в рекламі «Баунті».
Дівчата витратили на острові протягом 10 днів відпочинку по 250 доларів, ні в чому собі не відмовляючи. А вся поїздка з десятигодинним перельотом потягнула 890 євро з людини. Втім, у Вінниці є чимало охочих до африканських пригод, і дві найближчих поїздки на цей екзотичний острів у лютому та березні вже викуплені. Танзанія – небагата країна. І коли в готелі ще є якийсь сервіс, то поряд – бідні халупи місцевих мешканців. Теж гарна нагода трохи переоцінити власне життя і зрозуміти, що в нас не все так погано, як здається.
Дівчата мріють побувати ще в Австралії, США та інших країнах, де не ступала їхня нога. Бо чим більше подорожуєш, тим більше переконуєшся у тому, який наш світ прекрасний і неповторний.
