Але вони є, навіть на відстані в кілька тисяч кілометрів. Пропонуємо вашій увазі історію українців США, яким вдалося пережити Голодомор.
Олександр Полець і його дочка Зіна Полец-Гутманіс.
Пан Олександр народився в 1935 році в Жмеринці Вінницької області.
Його мама Євдокія Сокольская втратила рідних протягом 1932 – 1933 років. Про страшний голод в Україні Олександр вперше почув від батьків, які спілкувалися про це між собою або з друзями. Вони говорили дуже тихо.
– Я розумів: коли так говорили, то обов’язково йшлося про важливі теми, – ділиться чоловік. – Мама розповідала йому одну історію. Вона сиділа біля будинку і їла вишню, а кісточки випльовувала. Раптом прийшов чоловік, позбирав ті кісточки і з’їв. Батько чоловіка працював на залізниці. Одного разу перетнув російський кордон. Вийшов на вулицю – а там хліб продають. Він купив буханку і не міг стриматися, поки не з’їв весь. На сім’ю йому видавали трохи їжі, але такого, як в Росії, не було.
Пан Олександр багато спілкується з людьми, які пережили Голодомор, їхніми дітьми, онуками.
– Всі вони мають щось особливе. Вони кажуть: в моєму домі має бути достатньо їжі – тільки так спокійно, – розповів він.
Його дочка Зіна розповідала історію, почуту від бабусі. Якось до її матері (їй тоді було приблизно 20 років) підійшла жінка, яка несла зовсім голу дитину. Вона запитала: “Чи можете мені що-небудь дати? У мене немає нічого”. І бабуся знайшла їй шматок тканини.
Довідка. Олександр Полец і Зіна Полец-Гутманіс збирають історії українців Міннесоти, яким вдалося пережити Голодомор. А також є активними учасниками щорічних вшанувань Голодомору на місцевому рівні.
Валентина Лісова
