Зведено його було за власним проектом та силами небайдужих односельчан. Настоятель храму святої Параскеви П’ятниці отець Ігор провів пам’ятну панахиду за жертвами геноциду, а директор музею зачитав список односельчан, які загинули під час Голодомору. А це майже дві сотні людей, які померли в муках голодною смерттю на родючій українській землі.
-Це не парадокс! Це свідчення того, що Голодомор був штучно організований радянською владою, щоб знищити українське село, яке було основою спротиву більшовицькій окупації та колективізації. Щедра і плодюча земля, яка століттями годувала наших предків, враз не дала врожаю? Таким є радянський міф про причини голоду, який зараз активно поширює російська пропаганда. Як свідчать архівні документи, жертвами голоду в нашому районі досить часто були родини одноосібників – тих, кому належали сільськогосподарські землі. Вони не здавали землі в оренду, а самостійно їх обробляли і вирощували врожай для власної родини та продажу. Саме їх називали “куркулями”, саме вони хотіли працювати на себе, а не в колгоспі, і саме їх нелюбила радянська влада. Українських селян вбивали голодом, а інтелігенцію – кулями в Сандармосі і Сибіру. У нашому музеї є один цікавий експонат, який спростовує радянську версію про голодомор. Це пломба від 22 жовтня 1930 року з вагонів, якими вивозили зерно з Гопчиці. Вже тоді зерно забирали і вивозили з українського села, – зазначив Михайло Петренко. – Нарешті в Гопчиці окрім дерев’яного хреста на цвинтарі буде окремий пам’ятник, який нагадуватиме всім про ті страшні роки.
У свою чергу голова села Роман Прилуцький подякував людям за те, що допомогли у спорудженні монументу.
-Ще раз дякую усім, хто долучився до його спорудження, віддав жорна та допоміг власною працею! В такий спосіб ми віддаємо шану всім невинно вбитим мільйонам українців у роки Голодомору 1932-1933 років. Ми маємо не дати згаснути пам’яті про трагедію Голодомору, про його катастрофічні наслідки та про злочин тоталітарного радянського режиму на чолі зі Сталіним проти нашого народу. Цього ми ніколи не забудемо, не пробачимо і не дозволимо, щоб таке сталося знову, – сказав він.
Віталіна Володимирова
На пломбе не пишется зерно или дрова, а сочинять можно все что угодно, у меня хранится веревка, на которой бандеровцы вешали сельских активистов, не надо для музея?