– Непроста у мене доля, мати померла, тому я виховувалась в інтернаті. З татом не спілкуюсь, у нього вже інша родина. Близьких родичів не маю. Батько доньки Ванеси з нами не спілкується, сказав, що йому дитина не потрібна. Виховувати її дуже складно, бо нема на кого її залишити, щоби кудись відлучитись, максимум – збігати у магазин у дворі. Морально та фізично це виснажувало, – зізнається 25-річна мама Катерина. – Раніше я підробляла в Інтернеті, на виручені кошти орендувала житло.

А тоді було складно і мешкала у знайомих. Власної квартири я не маю, а на дитину потрібно багато витрачати. І одного дня господарі житла мені заявили: треба з’їжджати, бо я не могла погасити борг. Нахабою я не хотіла бути, тому зібрала речі – і на вулицю. На думку спало одне – попросити допомоги у патрульних, але вагалась, боялась, що донечку можуть забрати. Проте наважилась, бо іншого виходу не було.

Ольга Череватова з врятованою Ванесою

Коли я набрала поліцію, вони стали телефонувати у соцслужбу і цікавитись, де можна мене поселити. Вели себе ввічливо, з розумінням. Зрештою, вийшли на волонтерку з Житомирщини Віру. Вона і порадила відправити мене в “Дім Мами”, який знаходиться у Луці-Мелешківській. Але коли Віра хотіла передзвонити патрульному, з’ясувалося, що його номер прихований. І врешті теж набрала поліцію. Але не столичну, а житомирську.

З допомогою оператора Марини столичних патрульних відшукали вже за 15 хвилин. Почувши, що їхніх підопічних чекають на Вінниччині, копи завезли родину на вокзал.

– Мені дали кошти на квиток на поїзд, оплатили таксі. Вже вночі я була у Вінниці. Мене дуже добре зустріли, дали кімнату. Вона простора, тут нас троє матусь з дітками, всі гарно спілкуємось. Ванеса вже грається з іншими малюками.

Засновниця “Дому Мами” Ольга Череватова каже: жінка у безпеці, має триразове харчування. Півроку вона буде знаходитись у притулку для матусь, але все залежить від ситуації. В будь-якому випадку – сам на сам їх з Ванесою ніхто не залишить.

Катерина дуже вдячна всім незнайомцям, які взялися рятувати її з донечкою. Дворічна Ванеса нині усміхається, вона навіть не уявляє, що все могло скластися інакше. А її мама, натхненна участю стількох людей, тепер мріє якнайшвидше знайти роботу, щоб з часом теж запустити для когось такий ланцюжок добра.

Віталіна Володимирова