Сюжетів у неї практично немає, і вона відома своїм порушенням правил пунктуації, наприклад, один її роман починається з коми і закінчується двокрапкою. Її твори читаються нелегко, утім їх найбільше цитують в Інтернеті. І, як це не парадоксально, багато з приписуваних Ліспектор висловлювань та фраз насправді їй не належать. Достатньо цитована, фальсифікована, популяризована… 10 грудня світ відзначав 100-ліття з дня її народження. Інтернетвидання ВВС.NEWS Україна розповідає про нашу землячку.
Кларісі Ліспектор народилася у містечку Чечельник на Поділлі (нині Вінницька область). Її батьками були Пінкус (чи Пінкас) Ліспектор (Спектор) і Маня Крінгольд Ліспектор (Спектор). Зі спогадів відомо, що батьки Клариси у 1911р. мешкали в Саврані Балтського повіту, а у 1915 р. вони проживали у Теплику Гайсинського повіту з двома дочками— Лією і Танею. Хайя (в майбутньому вона стане Кларісою) народилась 10 грудня 1920р. у Чечельнику, через який тікали її батьки, рятуючись від погромів в роки радянсько-української війни. Потім батьки перевезли її до Бразилії. Ліспектори спочатку оселилися у місті Масейо на сході Бразилії, звідки переїхали до Ресіфі 1924 року, а 1935 – до Ріо-де-Жанейро. У Бразилії члени родини змінили імена. Батьком Пінхас став Педру, а мати Маріан – Марієтою. Донька Лія стала Елізою, Чарна – Танею, а вона, Хая – Кларісі. У 1928 р. Клариса пішла до школи — «Шкільна Група Жуан Рамальо». Вже в наступному 1929 р. вона написала свої перші оповідання, але місцева газета «Діаріо ди Пернамбуко» (Diário de Pernambuco), на своїй дитячій сторінці не схотіла їх публікувати, тому що оповідання Клариси не мали літературної зав’язки і навіть не зверталися до яких-небудь фактів, а тільки оспівували глибокі почуття. У 1942 р. Клариса стала редактором газети «Ніч» (A Noite) в Ріо-де-Жанейро. Тут вона опублікувала декілька своїх оповідань. Наступного року вона вийшла заміж за свого шкільного друга Маврі Гуржела Валенті (Mauri Gurgel Valente). Під час Другої Світової війни письменниця допомагала у військовому шпиталі бразильським воїнам.
У шлюбі з бразильським дипломатом письменниця з 1944 по 1959 рік мешкала за кордоном (Італія, Швейцарія, Англія та США). Коли вони розлучилися, Кларісі Ліспектор повернулася до Бразилії, де жила до своєї смерті 9 грудня 1977 року.
Ноелі Лісбоа, дослідниця теорії тексту і дискурсу бразильського Федерального університету Ріу-Гранді-ду-Сул (UFRGS), каже, що в романах Ліспектор практично немає сюжету.
“Що дійсно цікавить мене в Кларісі, так це те, що вона ставить під сумнів мову, її обмеженість, її здатність висловити людський досвід. Це виражається двома фразами: “Життя не підлягає опису” і “Реальність не має синонімів”. Її робота здається мені надзвичайно важливою, тому що вона новаторська саме в цьому питанні про мову”, – пояснює пані Лісбоа.
На думку професора Арнальдо Франку-молодшого з Державного університету Пауліста (Unesp), Кларісі Ліспектор належить до великих творців літератури.
“Її твори, які відзначаються гібридизацією жанрів, лінгвістичними експериментами, затвердженням жіночої точки зору, сприяли розширенню цінностей бразильської літератури”.
За всієї складності її творів, багато хто ставить собі питання, чому Ліспектор є однією з лідерів за цитатами, які поширюють в інтернет. Є кілька гіпотез.
“Це тому, що є уривки з творів. Кларісі, вирвані з контексту, які можуть прочитати як надихаючі послання, настанови для життя, і які в більшості випадків створюють спрощене враження. Як правило, вони фальсифікують і вводять в оману щодо її творчості”, – пояснює професор Арнальдо Франку-молодший. Друге пояснення – це вирвані з контексту фрази, які набувають характеру висловлювань і прислів’їв.
Кларісі Ліспектор опублікувала 18 книг, зокрема, романи та оповідання.
Ілона ВАЛЬТЕР
