13-го грудня у Вінниці в Будинку офіцерів відбулось прощання із генералом юстиції, заслуженим юристом України та колишнім генеральним прокурором однієї із радянських республік – Туркменістану Володимиром Максимовичем Василюком, що помер на 84-му році після тривалої хвороби… На похорон чоловіка депутатки Вінницької міської ради і директора департаменту інформаційної політика ВінОДА Світлани Василюк прийшли в неділю десятки суддів, прокурорів, працівників СБУ, колишні голови обласної державної адміністрації та обласної ради, екс-народні депутати від Вінниччини, депутати всіх рівнів, перша заступниця голови і працівники ОДА, мер Вінниці, голова та заступники голови обласної ради, друзі та рідні…
Море квітів, десятки вінків, державні нагороди – орден «Дружби народів» і 4 медалі під Прапором України…
Фактично весь вінницький владний та правоохоронний бомонд прийшов на ці похорони генерала Василюка, який, до речі, був батьком голови міського суду Вінниці Анни Гайду та тестем першого заступника прокурора Вінниччини Сергія Гайду…
Варто зазначити, що Володимир Максимович народився 16 липня 1936-го року в Козятині на Вінниччині, після служби в армії вступив до Харківського юридичного інституту та із 1963-го року розпочав роботу в органах прокуратури, якій присвятив все своє доросле життя… Був прокурором Літинського і Барського районів, першим заступником прокурора Вінницької області, з 1983 по 1987-й роки – прокурор Закарпатської області та згодом 5 років поспіль по 1991-й рік – обіймав посаду генерального прокурора Туркменської РСР … Вийшов на пенсію, але із 1994-го по 2010-й рік Володимир Василюк працював у Вінницькій обласній прокуратурі на різних посадах.
У Володимира Максимовича залишилось 3-є дітей від двох шлюбів – сини Юрій та Сергій, донька Анна, 10-ро онуків та двоє правнуків…
Останні 6 років легендарний прокурор
боровся із важкою хворобою, 11-го грудня серце Володимира Василюка зупинилось…
На траурній церемонії дружина генерала не стримувала сліз та все таки знайшла в собі сили сказати прощальне слово над його труною про спільні 40 років сімейного щастя:
– За ці роки з тобою я знаю справжню ціну слова «Кохання»…Тепер я не знаю, як жити без цієї людини? Тому що він замінив мені маму, яка так рано пішла із життя… Замінив мені батька! Став для мене найкращим другом, з яким можна було говорити годинами, випити по 100 грамів та зробив мене щасливою жінкою!, – сказала в тут мить Світлана Михайлівна. – Я вдячна кожному, хто прийшов провести останню путь
Володимира Максимовича. Ми разом, як могли, боролись ці шість роки за життя. Я дякую долі, що подарувала мені тебе і наше сімейне щастя…
Генерала юстиції Василюка поховали на центральному кладовищі міста – Підлісному.
Вічна пам’ять…
Фото Олексія Бойко
