У середині листопада сумнозвісна «корона» не обійшла, на жаль, і мене. Я вже належу до групи ризику в усіх сенсах: мені далеко за 60, маю букет супутніх болячок.

Хвороба стартувала з високої температури, яку, за порадою лікарів, збивав упродовж двох днів анальгетиками. Але коли температура перестала падати і досягла майже 41 град., рідні змушені були знову зателефонувати на «103». Карета «швидкої» приїхала на виклик, лікар Мізерний А.В. після огляду переконався, що у мене були симптоми ковідної інфекції. За таких умов залишатися без професійної медичної допомоги означало смерть.

Лікар виявився справжнім професіоналом. Він вирішив доправити мене в лікарню. Проте яким було наше здивування, коли ми вже були в кареті «швидкої», а диспетчер стала вимагати від лікаря не везти мене для негайної госпіталізації у стаціонар. Мовляв, дайте укол, збийте температуру і хай лікується вдома.

На щастя, Мізерний А.В. не зважив на цю вимогу. Я таки був госпіталізований спочатку в інфекційне, а потім у терапевтичне відділення Калинівської ЦРЛ. Рентген підтвердив двосторонню інфекційну пневмонію. Лікування було з важким перебігом. Застосовували найсильніші антибіотики, кисневу терапію. Проте при цьому тест на Ковід виявився… негативним. Наразі я вже виписався, доліковуюся вдома. А лікар, який чесно виконав свій професійний обов’язок і таки доправив мене в стаціонар, був потім змушений писати пояснювальну, затим піти у такий напружений час у відпустку з метою незабаром розрахуватися.

Особисто я безмірно вдячний йому за професіоналізм і людяність. Таких лікарів, як на мене, потрібно всіляко заохочувати, як морально так і матеріально, цінувати, а не пресувати. Також хочу висловити щиру вдячність медичному персоналу інфекційного та терапевтичного відділень, які не менше витрачають сил та енергії в роботі, ніж судді Конституційного Суду, крім того, ще й не мають права на помилку, бо в їхніх руках людське життя. Але чомусь дуже різняться у них заробітні плати…

У мене, як людини й громадянина, за час лікування накопичилась низка запитань, на які не тільки мені, але й усім простим людям, які сьогодні змушені лікувати ковідний грип власним коштом, хочеться почути відповідь від влади.

Передусім я хочу запитати диспетчера «швидкої», яка чергувала 15 листопада 2020 року: у вас є совість, сім’я, батьки? Хіба можна так зневажати хворих?

Чому при всіх ознаках ковідної інфекції тести «пишуть» негативні? Так потрібно статистиці? Чи щоб не лікувати хворих державним коштом? Що це, як не сучасний геноцид проти українського народу? Гроші за пацієнтами як не ходили, так і не ходять, а ходять за депутатами, працівниками КМУ, Офісу президента. Чимало пацієнтів фактично змушені достроково «тікати» з лікарні, бо не мають десятків тисяч, щоб оплачувати дороговартісне тривале лікування.

Маючи життєвий досвід, спостерігаючи за реальністю, я хочу сказати: до тих пір, поки у нас будуть керувати всі разом, а не людина, яка, врешт, і взяла б на себе відповідальність, толку не буде. Таке розпорошення медичної галузі як зараз, а тим більше фінансові розрахунки всередині відомств, різниця в заробітних платах нагадує мені байку «Лебідь, Рак та Щука».

Петро Вдовиченко
м. Калинівка