Довгожитель із Вінниці Володимир Гуравський відзначив столітній ювілей. Він пам’ятає все своє життя, радіє, що нині при своєму розумі, виховує правнуків і сам пересувається будинком. Він в дитинстві пережив голодомор, пройшов війну.

З 1942 по 1945 рік Володимир Гуравський воював, а потім, до 1948 року, служив у Владивостоці. Був поранений у руку, але ніколи не скаржився. Все робив однією рукою. Працював у колгоспі, потім будівельником. З ранку до вечора — постійно трудився, любив господарювати. Тримав кролів, птицю, великий сад мав.

Пан Володимир вже 30 років вдівець. Харчується виключно власно вирощеними овочами та фруктами, їсть натуральне м’ясо, п’є натуральне молоко. Ювіляр має стаж роботи 45 років. Нагороджений орденом «За мужність», орденом Вітчизняної війни другого ступеня. Володимир Петрович має сина, двох онуків та двох правнуків, вони часто до нього приходять у гості. Володимир Петрович — у списку довгожителів Вінниці.

Своє 100-річчя також днями відсвяткувала жителька Тульчина Ольга Новіцька. Попри поважний вік бабуся читає без окулярів, співає та залюбки приймала гостей. Ті подарували їй квіти, грамоти, торт, хустку та одяг.

– Ольга Устимівна з родини службовців, її мати працювала вчителькою математики, дід — бухгалтер на заводі. Навчалась ювілярка у Білій Церкві у медичному училищі, — розповідає онук Сергій. — Там познайомилась з коханим Іваном Пилиповичем, який отримав ветеринарну освіту. Він закінчив війну старшим лейтенантом Радянської армії в Кенігсбергу. Після одруження дідусь та бабуся переїхали на Кіровоградщину. Народили чотирьох дітей.

Все життя бабуся працювала медсестрою. Нині радіє шістьом внукам та десятьом правнукам. Останні п’ятнадцять років Ольга Устимівна живе у Тульчині біля доньки. Дивиться політичні шоу, любить варену картоплю, голубці та трав’яні чаї. Має чудовий голос та співає романси 20-х років. А ще любить крутитись біля дзеркала…

Вікторія Снігур