Станція Планове – маленьке та мальовниче місце на Козятинщині. Ліс, свіже повітря, щедрі трави.
Віталій Жуковський тримає тут козячу мініферму та виготовляє крафтові сири. Зізнається – донедавна їх в Україні вважали досить специфічним продуктом. Однак цей чоловік прагне пояснити вітчизняним споживачам користь і витончений смак козиних сирів, а також виховати культуру їх споживання.
– Після армії я 30 років прожив у Києві. Був і управляючим «Сільпо», і директором фабрики, об’їздив Європу з виставками. Життя було успішним, і ніколи не думав, що опинюсь у селі. Я ніколи не пив козячого молока, виріс на коров’ячому. Але десять років тому прочитав, що воно дуже корисне, і вирішив спробувати. Поїхав на метро «Лісова» і там у жінки придбав півлітра, — розповідає Віталій Жуковський. — Приніс його додому, налив у стакан, а пити не можу, таке смердюче. Випив пів стакана через силу, бо читав, що воно дуже цінне! А тоді став шукати ферми під Києвом, де ще можна спробувати козячого молока. Може, мій перший досвід нетиповий.
Знайшов ферму за Броварами, приїхав до них у гості. Подивився кіз — гарні, білі, зааненської породи, попросив молока. Коли мене пригостили, я був шокований, як це смачно — пломбірне, без запаху, незвичайне. Зрештою, я напросився на стажування і став два рази на тиждень їздити до них. Дивився, як доглядати, як доїти. Моє безкоштовне навчання тривало пів року.
Я вирішив завести своє господарство, хоча знайомі і відмовляли. Мовляв, нащо вам, інтелігенту, ця тварина невихована? Скрізь залізе, потрібно загородити обійстя парканом. Крім того, в Україні практично нема ветеринарів, які можуть лікувати кіз.
Та я був непохитним, бо хотів займатись тваринами. Тому неподалік Сестринівки придбав хлів і кіз елітних порід — зааненська, альпійська і нубійська. Вони досить дорогі, бо їхнє молоко без специфічного запаху. Нубійська місячна коза може коштувати 4 – 5 тисяч гривень, зааненська – 1000 — 1500 гривень, альпійська 1 — 1,5 тисячі гривень. Ціна дійної кози цих порід – від 8000 до 10 000 гривень. Що цікаво, зааненська коза має великий вихід сиру у молоці, а жирність становить до 10%. З десяти літрів маю до 1,7 кг сиру.
На сьогодні поголів’я кіз пана Віталія — 70 особин, серед них дійних 15 – 20 голів. У кожної за вухом вчеплений дзвіночок. Доїть їх господар сам. Частину молока продає, з іншої готує сири.
«Навчився виготовляти сири самостійно, переглядав відеоуроки в Інтернеті, вичитував різні рецепти. Готую зі свіжого молока, тому мої сири живі, такі ще роблять у Німеччині та Франції. Клієнтам дуже подобається камамбер, брі, бринза, шевер, твердий та напівтвердий, сири з різними начинками, із італійськими травами, з перцем, із кавою. Якось на ринку до мене підійшла жінка, яка жила довгий час у Франції, скуштувала мої сири і каже: «Справжні французькі, нічим не відрізняються». А це якось прийшли до мене молоді люди з Козятина. Купували в мене парне молоко для дитини та сир. Сказали, що кращого молока ще не пробували. Коли стали розбиратись, то зрозуміли — на великих фермах кіз не пасуть і дають комбікорм. А в мене все натурально.
Співрозмовник додає — його сири справді цілющі та корисні для здоров’я.
– Якось один вчений казав, що потрібно їсти козячий сир, пити козячий йогурт і домашнє вино – тоді доживеш до ста років! Козяче молоко лікує анемію, туберкульоз, захворювання крові, його слід пити для профілактики легеневих недуг. При нинішній епідемії це дуже важливо… Сам я довго страждав болем у нирках через каміння та пісок. Нічого не допомагало. Одна жінка порадила – пити козячу сироватку. Став пити зранку та ввечері. Невдовзі відчув себе краще, тіло стало гнучким, міцним. Через півроку пішов на УЗД – ні камінців, ні піску.
На жаль, у нас нема культури споживання козячої продукції. Якщо у Європі тримають 22 мільйони кіз, то у нас менше мільйона. А ще я просто дивуюсь неосвіченості українців, які витрачають кошти на «захімічені» сири у супермаркетах і не купують натуральних продуктів з козячого молока. Шкода лише, що держава нас, дрібних фермерів, не підтримує, хоча у Європі доплачують власникам козячих ферм.
Вікторія Снігур
