Для цього потрібні тривала підготовка, чималі зусилля і фінансові вкладення. Однак можна піти простішим шляхом і навчатися відразу в двох вузах — на батьківщині і за кордоном. Саме так зробили шестеро студентів Вінницького технічного університету факультету інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії, які паралельно гризуть граніт науки у Люблінській політехніці за програмою «Подвійний диплом».

– Про програму «Подвійний диплом» я дізналася, ще навчаючись на бакалавраті, але вже більш серйозно про це задумалася у магістратурі, від­відавши презентацію програми «Подвійного диплому» у ВНТУ, яку проводила координатор програми професор Тамара Олександрівна Савчук. За правилами програми потрібно закінчити один семестр у ВНТУ, а наступні два навчатись у поль­ському університеті, а саме — у Люблінській політехніці (м. Люблін). Цього року разом зі мною у програмі взяли участь 6 студентів з ВНТУ, серед яких троє магістрантів з факультету інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії, — розповідає Алла Штокал, магістрантка ВНТУ, переможниця багатьох всеукраїнських і міжнародних ІТ-конкурсів.

— У Польщу ми поїхали цьогоріч в середині січня. Спочатку впродовж місяця у нас був інтенсивний курс польської мови — по 6 годин на день, після чого ми склали іспит на знання мови, а вже наприкінці лютого почалися заняття в університеті. Перші лабораторні і спілкування з викладачами давалися непросто через мовний бар’єр. Особисто мені було зрозуміло все, що говорить викладач, але самій щось сказати було важко. Втім, постійний контакт з одногрупниками-поляками і викладачами так чи інакше допомогли адаптуватися.

Проте, зізнаються вінницькі студенти, через карантин походити в університет вдалося недовго — близько місяця, а потім всі заняття перейшли у дистанційну форму навчання.

– Це, з одного боку, трохи ускладнило навчання, оскільки розмовної практики польською мовою стало набагато менше, а з іншого боку, трохи спростило, оскільки стало легше робити і здавати завдання у письмовій формі, ніж усно під час очних занять, — додає Алла. — До того ж фізично було важко ходити на всі заняття, бо їх доволі багато. Наприклад, одного дня у моїй групі було так, що ми мали заняття від 8 ранку до 8 вечора. І взагалі заняття ввечері — це нормальна практика для університету. Після за­кінчення першого семестру в Люблінській політехніці мені вдалося влаштуватися на практику в одну з ІТ- компаній Любліна — Transistion Technologies Software, після чого я там залишилася працювати і працюю дотепер, поєднуючи роботу з навчанням.

Тут, у Любліні, дуже багато українців і білорусів. У гуртожитках університету поляків навіть менше, тому там легко інтегруватися і знайти приятелів. Також можна звертатися до одногрупників-поляків — вони мені завжди допомагали у питаннях навчання чи інших життєвих інтеграційних питаннях. Цей семестр у нас останній, після його закінчення ми маємо захищати диплом у Любліні, а потім у ВНТУ. Що буду робити після захисту дипломів, ще не вирішила. Можливо, деякий час буду далі працювати у Любліні, а можливо, повернусь у Вінницю. Загалом вважаю, що моє рішення взяти участь у програмі «Подвійний диплом» було дуже правильним, я вдячна за отриманий досвід і з впевненістю рекомендую програму молодшим студентам ВНТУ.

Віталіна Володимирова