Тут традиційно була одна із найбільших циганських общин. Дружина — керівник циганського ансамблю, а чоловік-ром — українського.
Ольгу та Івана Марценкевичів називають душею Іванова, бо вони створили та уже майже двадцять років керують двома відомими на всю країну музичними колективами — українським «Надвечір’ям» та ромським «Ягорі».
– Чоловік хоча і корінний ром, але захоплюється українською піснею, тому «Надвечір’я» — це його колектив. А я хоча й кацапка, яка народилася у Казахстані, живу і працюю в Україні, люблю культуру ромів, тому вийшла заміж за цигана та створила циганський ансамбль «Ягорі», — розповідає Ольга Марценкевич.
– А як ви опинилися в Іванові?
– Закінчила училище культури в Казахстані і за розподілом потрапила у Калинівський будинок культури. Мені тоді було 19. У Калинівці познайомилася із циганом Іваном. Він дуже гарно співав українських пісень, грав на гітарі! Одружилися, виїхали у Казахстан. Але у Гущинцях залишилися його старенькі батьки, тому нам довелося повернутися назад в Україну, щоб їх доглянути. Так тут і осіли, — повідомила свою сімейну історію пані Ольга.
– А звідки в Іванові роми?
– Після Указу «Об оседлой жизни цыган» у 50-х роках у Гущинці переселили багато ромів. А звідти вони уже перекочували в Іванів, бо тут був великий базар та річка, на яких цигани завжди заробляли. У Гущинцях та Іванові було одне з найбільших поселень ромів у Вінницькій області. Обирався староста, який виконував повноваження циганського барона. Староста мав право збирати раду старійшин, де вирішувалася доля ромської громади чи вершилося судочинство. Але з часом цигани пороз’їжджалися у пошуках кращої долі, тут залишилося небагато осілих родин.
– А як часто тепер зустрічаєтеся усією спільнотою?
– Раніше часто бачилися на весіллях. У ромів завжди було прийнято влаштовувати гучні свята, кликати далеких і близьких родичів. Раніше робили весілля у шалашах і кілька днів святкували. Потім стали збиратися на свята у ресторанах, та й гостей уже набагато менше.
Також зустрічаємося на усяких культурних заходах, куди з’їжджаються роми зі всієї України та навіть з-за кордону. Але через пандемію такі зустрічі тепер стали неможливими.
– А кому тепер передаєте свої звичаї і традиції?
– Дітям та онукам! «Ягорі» — це наш сімейний колектив, тут танцюють і співають наші доньки, онучки, племінники. Вони змалечку навчені циганських та українських звичаїв, бо вважають рідними обидва народи. Сьогодні нас кличуть на свята, і ми несемо ромську та українську культури в люди.
Фото Сергія Хіміча
