Про це ми запитали в нещодавно звільненого керівника департаменту освіти ОДА, а вже сьогодні новообраного одного із 4-х заступників голови Вінницької обласної ради.

Ігор Івасюк – 1967 р.н. Закінчив фізмат Вінницького педуніверситету, кандидат технічних наук. З 1997 року — директор Вінницької школи школи-гімназії №30. Із 2005 року очолював управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації. З серпня 2014 року поєднував відразу дві посади: заступника голови ОДА – директора департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації. З січня 2018 року — заступник голови Вінницької обласної державної адміністрації. «Заслужений працівник освіти України». Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Його «живучості» за будь-яких обставин і при будь-яких керівниках вже заздрять колеги по владних кабінетах. Більше того, вже напередодні установчої сесії ходили чутки про те, що на посаду голови обласної ради депутати оберуть саме Ігоря Івасюка… Та він став одним з заступників. У чому ж секрет його кар’єрного зростання і «довгожительства» на керівних посадах Вінницької влади – цікавимося безпосередньо у Ігоря Івасюка.

– Ви пережили шістьох голів облдержадміністрації, Вас неодноразово «звільняли», але Ви мало не стали головою обласної ради! Як пояснити цей феномен?

– Скажу відразу, що я нікого не переживав. Ми завжди з усіма головами облдержадміністрацій працювали дуже злагоджено, ми демонстрували командний принцип роботи. Я від них взяв дуже багато чого корисного. Їхній досвід спільної роботи був неоціненний. Справді, керівники були дуже різні, але всі вони визначні особистості і багато зробили для Вінниччини.

– З ким працювалося найлегше?

– Навіть важко сказати. Всі голови ОДА, з ким мені довелося працювати, а це Домбровський, Джига, Мовчан, Коровій, Олійник, Скальський — яскраві особистості. Звичайно, у кожного свій стиль керівництва, але вони завжди могли так організувати роботу, що кожен з підлеглих мав можливість себе реалізувати.

– Кажуть, що у Вас є висока «криша» у Києві?

– Найголовніша «криша», яка може бути – це досвід і професіоналізм. Не я визначав — працювати з тим чи іншим головою ОДА, а це було їхнє рішення. Тому питання швидше до них. Але, думаю, що з цих причин я стільки років при посаді.

– Якби Ви таки стали головою облради, то з чого б почали діяльність і на що звернули увагу депутатів?

– Почав би з консолідації роботи усіх депутатів обласної ради. Власне, це ж почав робити В’ячеслав Соколовий. У нас у раді шість політичних сил. І, незважаючи на те, що за якусь партію проголосувало небагато людей, а за якусь – дуже багато, як, наприклад, за «Українську стратегію Гройсмана», всі депутати мають працювати на інтереси області. Спостерігаючи за роботою депутатів облради минулого скликання, у мене виникли зауваження, що їхня робота часто була надто заполітизована. І той хаос, котрий виникав у сесійній залі, намагання деяких депутатів вирішувати свої особисті питання, пов’язані з особистим бізнесом чи іншими інтересами, на жаль, переважали над загальними інтересами області. Можна легко, навіть без прізвищ прослідкувати, хто яку кар’єру зробив, будучи депутатом. Став депутатом, а через п’ять років ким пішов звідси… Хто і який бізнес лобіював, використовуючи свої повноваження і вплив, і як цей бізнес розвивався. Сподіваюся, що в раді нового скликання такого не буде.

От вже на черговій сесії перше питання порядку денного – організація надання медичної допомоги в умовах пандемії. Це стосується кожної людини, це наш найперший пріоритет. Нещодавно було засідання комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту, і ці проєкти ми обговорювали більше двох годин. Вважаю, що розмова вийшла дуже конструктивною. Я дуже тішуся, що багато освітян стали депутатами. А ще – доктори наук, професори, доценти. В минулому скликанні фактично освітян не було. Так само побільшало працівників з галузі охорони здоров’я. Вважаю, що ця рада більш фахово буде займатися нагальними питаннями.

– Кажуть, що чотири заступники для голови обласної ради – це забагато. Яка Ваша думка?

– Традиційно в обласній раді п’ять депутатів працювали на постійній основі. Це голова, перший заступник, два заступники і голова бюджетної комісії. Вони мали оплачувану роботу в обласній раді. Минулого скликання перший заступник був, поки депутати його не звільнили і нового не призначили. Колись Людмила Щербаківська займала цю посаду. Були незаповнені вакансії… Цього скликання нічого не змінилося, так і залишилося п’ять посадових осіб. Хіба що голова бюджетної комісії працюватиме на громадських засадах.

— Ви довгий час очолювали освітню галузь області. Зараз в умовах карантину частина учнів навчається дистанційно, частина ходить до школи. Якість освіти падає, вчителі хворіють. Як би Ви порадили краще організувати освітній процес?

– На жаль, карантин вніс серйозні корективи в роботу освітян. Якість знань, безумовно, страждає. Навчання повинне бути аудиторне, віч-на-віч, і не тільки тому, щоб бачити викладача. В процесі навчання діти соціалізуються і набувають такий досвід, який можливо здобути тільки у колективі. Адже всім нам жити серед людей. Навіть з моєї практики можу сказати, що ті діти, котрі ходили у дитсадок, краще адаптуються до школи. Тому в такий карантинній ситуації навчання має відбуватися за змішаною системою: частково дистанційно, частково аудиторно. Таким шляхом пішли всі країни світу, і Україна не виняток. Але тут ще й інша проблема: як підготувати якісного водія, тракториста, зварювальника, якщо всі будуть сидіти в онлайні? Певні виклики є.

– Ви своїй доньці допомагаєте в навчанні?

– Вона вже досить доросла, їй 20 років. До школи пішла у 5,5 року, закінчила її з золотою медаллю. І вступила до Київського університету ім Шевченка на юридичний факультет на бюджет. Цього року з відзнакою закінчила бакалаврат, вступила до магістратури. Якщо і потрібна була б якась допомога, то я навряд чи допоміг би, бо я за освітою математик і кандидат технічних наук. А донька значно більший фахівець у юридичній справі. Дружина Ірина теж освітянка, так само закінчила педагогічний університет, філолог. А зараз — директор «Вінницької міської централізованої бібліотечної системи» і депутат міської ради.

Я в освіті з 1989 року. Пишаюся тим, що нікуди не перебігав, не зраджував покликанню. На­віть, коли працював в облдержадміністрації, то опікувався освітніми питаннями. Наразі у зоні моєї опіки перебувають три депутатські комісії, котрі працюють над вирішенням проблем в охороні здоров’я, соціальному захисті, служба у справах дітей, центру сім’ї та молоді.

– Актуальна сьогодні тема кумівства, сватовства і родинних династій у владних кабінетах та на керівних посадах. Деякі високопосадовці не гребують і прилаштуванням коханок. Чи зверталися до Вас з такими пропозиціями?

– Ні, взагалі не пригадую. До мене з такими питаннями просто не звертаються, тому що розуміють, що це абсурд.

– Як вирішився у Вас кон­флікт з норовливим депутатом, якому, кажуть, Ви не вирішили питання зі ЗНО сина і він вашу роботу нещадно критикував і вимагав звільнення? Адже цей депутат, голова комісії минулого скликання, пройшов і в цю обласну раду. Чи не виникало ще протистоянь?

– У мене особисто ніяких протистоянь ні з ким не виникає. На першому місці у мене завжди стоїть публічний інтерес та його ефективна реалізація. Тому ніяких конфліктів особисто я ніколи ні з ким не створюю. Щодо ЗНО його сина, то краще зверніться до цього депутата особисто. Що ж до критики ним моєї роботи, то можу сказати лиш те, що результативності роботи минулої ради оцінку дали виборці 25 жовтня і, як ми бачимо, новий склад ради 8 скликання на 80% складається із нових людей. Думаю, це найкраща об’єктивна оцінка роботи депутатів минулого скликання.