Про те, що вінницького професора Олега Хому нагородили французьким орденом Академічних пальм, першим повідомив сайт ВНТУ з посиланням на Посла Франції в Україні Етьєна де Понсена.

Відтепер Олег Хома — кавалер ордена Академічних пальм. Це звання у Франції отримують за особливі заслуги в освіті та науці. Ця нагорода веде свою історію від ордена, заснованого 200 років тому імператором Наполеоном I для академіків і професорів Паризького університету.

Наразі Асоціація членів ордена Академічних пальм перебуває під покровительством президента Франції. Серед нагороджених орденом Академічних пальм Альбер II (князь Монако), Маріус Петіпа та Софія Ковалевська.

Олег Хома – український філософ, вінничанин, доктор філософських наук, завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного технічного університету, засновник та голова Спілки дослідників модерної філософії, директор Міжуніверситетського центру історико-філософських досліджень «Renatus». А ще він запрошений професор Національного університету «Києво-Могилянська Академія», Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2000 році заснував історико-філософський журнал «Sententiae», (у 2015 році «Sententiae» першим і єдиним з українських філософських журналів став реферуватися в Scopus), незмінним головним редактором якого залишається досі.

І якщо комусь здається, що філософія та ще й у технічному виші – це щось надто незрозуміле, недосяжне і зовсім непрактичне, то Олег Хома досить швидко розвіює ці переконання. До слова, у них вся сім’я філософів. Дружина Ельвіра – теж викладач філософії Вінницького політеху. Син – студент філософського факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка.

– Я не хотів, щоб він йшов моїм шляхом, – розповідає Олег Хома. – Він навіть фізико-математичну гімназію №17 закінчував. Але натура взяла своє. Це було його рішення.

– Кажуть, що майбутнє за точними науками. А філософія та гуманітарні науки – річ другорядна…

– Це штучне протиставлення. Це все одно, що сказати: майбутнє за м’ясом, а в хліба немає ніяких шансів. Для всякого здорового організму необхідний баланс. Треба тільки вміти усіма знаннями розумно розпорядитися.

– Які у вас захоплення, крім філософії? Багатьом до вподоби подорожувати. Інші спортом захоплюються. А Ви?

– У мене так щасливо склалося, що моя професія – це моє основне захоплення. Мені зовсім не нудно на роботі. Та й часу вільного надто мало, щоб займатися ще чимось. Подорожі я любив колись, коли був молодший. При сучасній туристичній індустрії подорожі стають стандартними. Значно цікавіше дізнаватися щось нове, чого ти ніколи не знав.

– Ви отримали таку високу нагороду, досягли чимало висот. Які плани на майбутнє?

– Мої плани ніяк не були пов’язані з нагородами, я працював не заради них, все складалося так. Я хотів би, щоб розв’язалася ціла низка проблем у філософії. Нам бракує якісних перекладів фахової літератури, без якої у цій сфері якісна освіта неможлива. Мені хотілося, щоб не було такого явища, коли в дипломі кваліфікація є, а справжньої роботи немає. До слова, у Вінниці ми видаємо один з кращих філософських журналів України. А якщо брати міжнародну базу рефератів Skopus, то наш журнал єдиний представляє Україну. До нас пишуть автори не лише з України, а й з-за кордону. Мої плани полягають у тому, щоб більше працювати у цьому напрямку.

– І ви переконані, що філософія може вплинути на наше життя і те, що в ньому відбувається?

– А за великим рахунком тільки філософія на нього й впливає. Бо люди завжди керуються певними стратегічними уявленнями, наприклад: добре чи погано, варто чи ні… Навіть при обранні професії ви керуєтесь, наскільки це престижно і скільки грошей можна заробити. Ми робимо вибір, і це вже філософська позиція.

Ми тільки думаємо, що філософія про щось абстрактне. А вона – про те, як ми проживаємо життя. Це наука, котра займається створенням ідей. Принаймні останні 400 років. Соціалізм був придуманий філософами. Так само як лібералізм і навіть фашизм. Ці придумані речі кидаються в суспільство і визначають подальше життя країн, народів. Філософів не дуже багато (їх і не треба багато).

Головне не кількість, а те, як людина здатна придумати ідею. До речі, у Києві набирають популярності публічні курси філософської спрямованості. Особливо популярні ідеї стоїцизму. І найбільше такими курсами зацікавлені… програмісти та «айтішники»!

Це дуже розумні люди, коли вчилися в університетах, були молоді-зелені і багато чого не розуміли. Але згодом вони прагнуть розвиватися і, зрештою, приходять на такі курси. Бо головне покликання філософії – аналіз і розробка ідей.