Командир сказав: «Більшість з нас -200-ті, хто не хоче – не їдьте…»
Наші колеги зібрали вислови самих кіборгів – оборонців Донецького аеропорту. 16 січня вони дали останній бій.
Аеропорт був буфером між двома світами»
«Аеропорт утримували з власної волі не кіборги, а звичайні люди»
Командир сказав: «Більшість із вас будуть «двохсоті». Хто не хоче – той не їде»
«Боєць запитав, чи правда, що в пеклі такий самий запах, як в аеропорту»
«Найстрашніше – дорога у ДАП і розвантаження БТР»
Серед тих, хто атакував аеропорт, місцевих було мало»
«Ми бачили у бінокль розп’яті тіла наших хлопців»
«Одного нашого задушили, а іншого спалили живцем – ось із ким ми воюємо…»
«Ми були «медіаприводом», щоб не все було погано»
«Коли приїжджав «росгумконвой» із РПГ, нас обстрілювали кожні 7 хвилин»
«Усе стріляє, все вибухає, залізо рипить. Це був жах»
«Оборона ДАПу трималася на Майку – Максиму Миргородському. За таким командиром скрізь підеш»
Такого я не бачив ні в Іраку, ні в Африці, ні в Косово»
«Я був наймолодший командир. Дитячі малюнки нам дуже піднімали настрій»
«Ми не вживали алкоголь чи психотропні засоби. Адреналіну та злості вистачало»
«Найсправжніші кіборги – хлопці, які були на диспетчерській вежі»
«Було багато поранених. Термінал утримувало 10 чоловік»
«Аеропорт Донецьк, а ми називало його просто АД»
«Бій тривав вісім годин. На нас ішли 10 танків і піхота»
«З вересня до листопада у ДАПі був «Правий сектор». Ми воюємо на совість»
Це, мабуть, найтяжче, що може бути, – коли помирає твій друг»
«Усі були контужені, слабкі. Поїсти нема коли. Бій ішов невпинно»
«Ми бачили і чули тих, хто нас атакує: кадировці і російський спецназ»
«Ця війна і оборона аеропорту сформували справжнє чоловіче покоління»
«Вони використали перемир’я, щоб підірвати аеропорт»
«Я досі не розумію, навіщо було заїжджати через їхній блокпост»
«Вони не забирали своїх поранених і убитих. І під час атаки бігли по тілах своїх»
«Коли починалося перемир’я, приїжджали танки і стріляли по нас»
«Без волонтерів ми б не втримали аеропорт стільки часу. Те, чим вони нас оснащували, рятувало життя»
«Мама не знала, де я, але впізнала мене на фотографії Лойка»
«Усі були рівні – кожен вартий, не більше не менше, свого життя»
«Ми в туалет ходили на колінах і їли поменше їжі»
«Ті хто воював і воює по-справжньому, усі герої»
«Аеропорт здали через помилки військового керівництва»
«Ми показали: український дух незламний»
«В аеропорту я зрозумів, що означає проклинати війну»
«Фраза “кіборги витримали – не витримав бетон” – точно відображає події»
Мій друг Ігор вивів пораненого, а тоді повернувся назад. Його вбив «Моторола»
Ігор Брановицький, грудень 2014 року (фото Руслана Боровика). Після підриву бойовиками терміналу аеропорту, залишився з пораненими побратимами. Потрапивши у полон до бойовиків, Ігор Брановицький зберіг життя іншим своїх побратимам, заявивши, що саме він є кулеметником підрозділу. За це, як стверджують очевидці, бойовики кілька годин жорстоко били Брановицького, а убив його громадянин Росії Арсеній Павлов «Моторола».
З часом і цей кат прийняв Божу кару – був підірваний і заживо згорів.
За матеріалами «Радіо Свобода»
