Командир сказав: «Більшість з нас -200-ті, хто не хоче – не їдьте…»

Наші колеги зібрали вислови самих кіборгів – оборонців Донецького аеропорту. 16 січня вони дали останній бій.

Аеропорт був буфером між двома світами»

«Аеропорт утримували з власної волі не кіборги, а звичайні люди»

Командир сказав: «Більшість із вас будуть «двохсоті». Хто не хоче – той не їде»

«Боєць запитав, чи правда, що в пеклі такий самий запах, як в аеропорту»

«Найстрашніше – дорога у ДАП і розвантаження БТР»

Ці люди увійшли в історію України як символ незламного духу

Серед тих, хто атакував аеропорт, місцевих було мало»

«Ми бачили у бінокль розп’яті тіла наших хлопців»

«Одного нашого задушили, а іншого спалили живцем – ось із ким ми воюємо…»

«Ми були «медіаприводом», щоб не все було погано»

«Коли приїжджав «росгумконвой» із РПГ, нас обстрілювали кожні 7 хвилин»

«Усе стріляє, все вибухає, залізо рипить. Це був жах»

«Оборона ДАПу трималася на Майку – Максиму Миргородському. За таким командиром скрізь підеш»

Такого я не бачив ні в Іраку, ні в Африці, ні в Косово»

«Я був наймолодший командир. Дитячі малюнки нам дуже піднімали настрій»

«Ми не вживали алкоголь чи психотропні засоби. Адреналіну та злості вистачало»

«Найсправжніші кіборги – хлопці, які були на диспетчерській вежі»

«Було багато поранених. Термінал утримувало 10 чоловік»

«Аеропорт Донецьк, а ми називало його просто АД»

«Бій тривав вісім годин. На нас ішли 10 танків і піхота»

«З вересня до листопада у ДАПі був «Правий сектор». Ми воюємо на совість»

Це, мабуть, найтяжче, що може бути, – коли помирає твій друг»

«Усі були контужені, слабкі. Поїсти нема коли. Бій ішов невпинно»

«Ми бачили і чули тих, хто нас атакує: кадировці і російський спецназ»

«Ця війна і оборона аеропорту сформували справжнє чоловіче покоління»

«Вони використали перемир’я, щоб підірвати аеропорт»

«Я досі не розумію, навіщо було заїжджати через їхній блокпост»

«Вони не забирали своїх поранених і убитих. І під час атаки бігли по тілах своїх»

«Коли починалося перемир’я, приїжджали танки і стріляли по нас»

«Без волонтерів ми б не втримали аеропорт стільки часу. Те, чим вони нас оснащували, рятувало життя»

«Мама не знала, де я, але впізнала мене на фотографії Лойка»

«Усі були рівні – кожен вартий, не більше не менше, свого життя»

«Ми в туалет ходили на колінах і їли поменше їжі»

«Ті хто воював і воює по-справжньому, усі герої»

«Аеропорт здали через помилки військового керівництва»

«Ми показали: український дух незламний»

«В аеропорту я зрозумів, що означає проклинати війну»

«Фраза “кіборги витримали – не витримав бетон” – точно відображає події»

Мій друг Ігор вивів пораненого, а тоді повернувся назад. Його вбив «Моторола»

Ігор Брановицький, грудень 2014 року (фото Руслана Боровика). Після підриву бойовиками терміналу аеропорту, залишився з пораненими побратимами. Потрапивши у полон до бойовиків, Ігор Брановицький зберіг життя іншим своїх побратимам, заявивши, що саме він є кулеметником підрозділу. За це, як стверджують очевидці, бойовики кілька годин жорстоко били Брановицького, а убив його громадянин Росії Арсеній Павлов «Моторола».

З часом і цей кат прийняв Божу кару – був підірваний і заживо згорів.

За матеріалами «Радіо Свобода»