– Ви родом не з Брацлава, але на місцевих виборах отримали суттєву довіру брацлавчан. Як це вам вдалося?

– Я сам з сусіднього Вовчка, багато років там був сіль­ським головою, чимало вдалося зробити у своєму селі. При міні­мальному бюджеті у 2009 році на сільську раду виділялося 19 тис. грн. Але проводилося вуличне освітлення, добудовувалися школа, садочок, тягнули газ, ремонтувалися дороги, закупили контейнери для сміття та багато іншого. Усе це робилося з хитринкою, але по-господарськи. А у цей час брацлавчани обурювалися: чому закривалися їхні школа, лікарня, технікум? Чому дорогою з Немирова Вовчок світиться, а у Барцлаві темно?.. Коли прийшов сюди, у бюджеті навіть не було коштів, щоб зарплату вчителям виплатити… Люди побачили мої реальні справи, тому довірили цю посаду, щоб виправити ситуацію у громаді.

– То який бюджет об’єднаної громади зараз?

– Депутати на минулій сесії прийняли 58, 5 мільйона.

– А як будете наповнювати бюджет? Плануєте збіль­шувати орендну плату за комунальні землі?

– Так. Старі договори будемо переукладати з тими, хто уже обробляв ці землі.

Але орендна плата мусить бути не менша 12%. Де можливо, будемо виставляти на аукціон земельні ділянки, щоб були надходження в бюджет. Держкомзем передав на Брацлавську громаду 1700 гектарів землі. Зараз відпрацьовуємо усі питання і створимо відкриту базу цих ділянок. На 90% земельні питання вирішуються депутатами, але усі зацікавлені у рівних умовах – як для ведення бізнесу великих агрохолдингів, так і під­приємців-початківців, які по закінченні терміну договорів оренди самі беруться обробляти паї. Таким чином сім’я має дохід, менше людей виїжджає за кордон на заробітки. Розраховуємо на розвиток агробізнесу. Непоганим інвестиційним майданчиком можуть стати й колишні колгоспи — там і великі площі, і електроенергія підведена, й свердловини з водою. Готові співпрацювати з інвесторами, які будуть тут створювати робочі місця, щоб ПДФО залишалося у нашій громаді.

– З приєднанням сіл збіль­шилася й кількість шкіл. Плануєте реорганізацію освітніх закладів?

– Ні, усі навчальні заклади будуть працювати. Школи отримали автономію, уже зареєстровані як юридичні особи. Таким чином навчальні заклади зможуть самі укладати договори на поставку продуктів харчування, дизпалива та усього необхідного без тендерних процедур, самі виплачуватимуть зарплати. Автономія навчальних закладів передбачається з 2022 року, а у нас — уже в цьому році.

Щодо фінансування комунальних навчальних закладів, то це одна з найбільш витратних статей нашого бюджету: з 60 мільйонів 32 млн грн йде на утримання шкіл на дитсадків. 21 млн 800 тис. грн виділяється державна освітня субвенція, ще 10 млн 700 тис. грн — дотація вирівнювання. Цих коштів має вистачити на утримання освітніх закладів. Маємо недобудований дитячий садок в Монастирському, але коли вдасться його завершити – поки питання відкрите, бо у пріоритеті будівництво водогонів та дорожнього сполучення у селах.

– То бюджет розвитку поки важко прогнозувати?

– Невеликі громади майже не мають бюджету розвитку. Бюрократія усе з’їдає… До прикладу, раніше сільський голова міг одноосібно перерахувати кошти на комунальні заклади сільської ради, а зараз для цього має бути створений фінансовий відділ. Для цього потрібно взяти на роботу ще трьох фахівців, знайти вільне приміщення, закупити комп’ютерну техніку та меблі. Апарат управління роздутий, хоча реальних важелів контролю за фінансами практично немає. Держава забюрократизувалася до неможливого. Ніхто не відмовляється від звітності та контролю, але зробіть це якось простіше!

– Брацлав раніше славився своїм коледжем, але після скандалу між директором та керівництвом аграрного вузу заклад закрився. Чи є якісь прогнози, що коледж реабі­­літують?

– Майно національних університетів належить державі. Можливо, Фонд держмайна віддасть коледж іншому навчальному закладу чи не навчальному? Там чудова матеріально-технічна база, 5-поверховий гуртожиток, парк, 14 га землі. Але уже три роки усе пустує. Якщо нічого не зміниться, то зібрати знову педагогічно-викладацький колектив буде дуже важко… А колектив там був молодим та успішним.

Хтось каже, що така ситуація виникла через амбіції директора коледжу, але, як на мене, це був лише привід, а причина — державницька політика по відношенню до коледжів. Створення філій — це був шлях на знищення. Уже зараз відчувається дефіцит кадрів, не можу знайти бухгалтера у селі. Тому хочеться, щоб тут відновився навчальний заклад, надавалися якісні освітні послуги. Можливо, інші вузи скооперувалися і працювали б на базі коледжу? Можлива перспектива й для іноземного співробітництва. Тут для цього є усі умови, незабаром і дорога на Тульчин буде нова, транспортне сполучення сюди чудове. Готові приймати гостей!