Мало хто знає, але на Вінниччині випікають обрядові хліби і на зимові свята. Про це розповіла дослідниця та кандидатка історичних наук Світлана Творун. Найперший різдвяний хліб роблять для корови, бо вона вважається годувальницею.
Називають його «рожеством», «різдвяником» або просто «різдвом». Із дріжджового пшеничного тіста господиня ліпить два валики, скручує їх у джгут і згинає у формі підкови. А кінці накладає один на другий із запасом, щоб вийшли ріжки. Спечене «рожество» кладе на горщик із кутею, а потім вішає на гвіздок під образами.
– Бережемо його, доки корова не отелиться. Тоді перше, що їй даємо їсти — водичку із щматочками «рожества». Щоб вона кріпкою була, щоб бистріше сил набралася, – каже Зоя Чорна з села Стіна Томашпільського району.
До Різдвяно-Новорічних свят на Поділлі досі печуть кілька різновидів святкового хліба. На Святий вечір на покуті кладуть «хазяїна» — три святкових хліби, один поверх іншого.
– Житній хліб — це «хазяїн», він лежить на споді, на ньому тримається все, — пояснює Анастасія Мудла із села Уяринці Тиврівського району. — Хліб «Василь» — найбільший, це наче тулуб, а «йорданський калач» менший за «Василя», — голова. «Василь» — це новорічний коровай, хоч його зазвичай печуть також напередодні Різдва. Випікають зі здобного дріжджового тіста, зверху ліплять прикраси з тіста. У дохристиянські часи вони були магічними знаками. Випікаючи «Василя», господиня має бути в гарному настрої — аби рік удався врожайний. Щоб у господарстві все велося, приспівує. «Василь» із «йорданським калачем» залишаються на столі чекати своєї черги: на Старий Новий рік з’їдають «Василя», а на Водохреща — «йорданський калач». «Василем» також частують посівальників. Господиня хрестить ножем «підошву» хліба, крає його на скибки і дає дітям разом із грошима.
Валентина Лісова
