“Пекло, яке я бачив на землі, було в Жмеринці”, – зізнався пізніше він.

“Купити одяг неможливо, – читаємо у звіті. – Жінка одного лікаря зробила собі сукню з мішка, а на вокзалі в Жмеринці бачив я німецького підофіцера, що уже тиждень шукав, де би купити собі штани при 30 морозу… Паперу майже цілком нема. В готелі служниця витягала папір з клозету, мила його і таким способом робила його гідним до подальшого ужитку. Вагони, паротяги, все в руїнах. Вугілля і дров нема. …Спекуляція, корупція, злодійство на кожному кроці”.

Майже кожна нова влада запроваджувала власну грошову одиницю. Це спричинило валютний хаос.

Тижневик “Воля” відзначає, що в Кам’янці-Подільському, який донедавна виконував функції столиці УНР, “ходять різні гроші й установляються на них всякі курси. Приміром, 1 корона = 9 карбованців (Директорії УНР), 1 марка польська = 12 карбованців, 1 марка німецька = 16 карбованців, 1000 рублів думських (“керенки”) = 4600 карбованців, 2000 гривень = 3200 карбованців, 1000 карбованців гетьманських = 1450 карбованців”.

У Вінниці, Жмеринці за інформацією того ж видання, “гривні ціняться у 8-9 разів дорожче від совітських рублів. Більшовики примушують брати совітські гроші нарівні з іншими, але по селах ніхто совітських грошей не приймає. Ходять лише українські, царські та думські”.

Натомість “селяни на Україні скрізь домагаються “наших” грошей – гривен. За гривні можна все дістати по 28% дешевше, ніж за всякі інші гроші”.

В містах Києві,Вінниці, Жмеринці колосальна дорожнеча, але в ресторанах не знайти вільного столика. На вулицях чимало шикарно вдягнених людей: на відміну від минулих приходів більшовиків, тепер за білий комірець і чистий одяг не забирають до “чрезвичайки”, тому “пані ходять вільно в елегантних убраннях”.

Віра Малафей