Відтепер у його підпорядкуванні – цілий район! Якщо в одних ОТГ ще й досі не вщухають скандали, то Гайсин має вигляд дуже самодостатнього міста і центру об’єднаної громади. Про особливості і секрети такого керування ми розпитали Анатолія Гука, виловивши його не у своєму кабінеті (він у нього лише для особливих моментів), а на першому поверсі, у натовпі гайсинчан.

Чи були у Гайсині революції місцевого масштабу з призначенням старост?

Власне, децентралізація в нас почалася ще задовго до офіційного старту, у 2005 році. Всі сільські голови були дуже задоволені тим, що приєднаються до Гайсина. Ніхто нічого проти не казав. Але втрутився у процес колишній голова РДА Вячеслав Уткін. Викликав усіх і змусив підписати їх документ про відтермінування. Поки Уткін перебував на посаді, ніхто питання децентралізації більше не піднімав. А тепер ми знову повернулися до цього питання і всі тільки за. Маємо 16 старостинських округів, в котрих 43 села. Всі дали згоду на об’єднання.  У сільській раді залишається тільки староста, землевпорядник і діловод. Всі інші мають бути скорочені. Всього 46 чоловік. Процес цей довгий, до всього треба звикнути. До нас приєднують тепер і освіту і фінвідділ, культуру, всі служби.  Я вже 15 років працюю на цій посаді. Мені приємно, що молодші радяться зі мною. А я питаюся порад у них, бо життя не стоїть на місці. Тому з районною владою у нас співпраця на найвищому рівні.

Ви самі формували команду старост?

Свої корективи внесли депутати. Я вносив пропозицію, щоб старостами залишити усіх колишніх голів сіл. Але вони знають кожен закуток у своєму селі. Але зі “старих” залишилося тільки шість. Десятеро — нові люди.

З якими найголовнішими проблемами довелося зіткнутися?

Разом з секретарем міської ради Оксаною Семенюк ми об’їздили всі сільські ради, зафіксували всі проблеми. Тепер ми це все піднімаємо і за допомогою різних програм та планів намагаємося їх вирішувати. А є біля чого потрудитися. Половина земель у селах не оформлені. Ми збираємося провести повну інвентаризацію земель. Тоді воно все випливе і бюджет отримає додаткові надходження. Добре, що держава почала виділяти гроші на дорогі місцевого значення. Так я минулого року “вибив” в області понад 5 мільйонів гривень , ще 5 доклав з бюджету міста і ми нарешті привели в порядок вулицю Хмельницького. Цього року нам пообіцяли  виділити 30 мільйонів на дороги місцевого значення і я вже дав завдання виготовити проекти на найбільш проблемні дороги, які є в селах.  Ціна питання вже обрахована. А ще візьмемося за школи і дитсадки, за ФАПи і будинки культури. Все це у селах дуже занедбане, бо не було можливості його привести в порядок. І на все бюджету вистачить, я в цьому переконаний.

Школи закривати будете у селах ?

Все вирішиться після інвентаризації. Ми маємо все ретельно перевірити, що в нас є і в якому стані. Будуть визначені опорні школи, а малокомплектні нерентабельні стануть філіями. Штат скоротиться, але діти продовжують навчатися у своєму селі. Звичайно, де треба — там обов’язково пустимо шкільні автобуси. Так само і з медициною. Як на мене, то медичні заклади треба зберегти у кожній сільській раді. Бо дуже багато люди хворіють на онко хвороби.

У Гайсині частенько скаржилися на сморід та екологію. Як змінилася ситуація зараз?

Тепер такого немає. Бо ми відремонтували очисні споруди, котрі робили ще років 40 тому німці. За цей час там все давно вимагало того ремонту. Ще рік-півтора і все текло б по місту. Але я поїхав до Володимира Гройсмана, коли той був премєр-міністром, ми обговорили це питання з іншими фахівцями. Мені виділили 8 мільйонів гривень і ми змогли провести ремонт. Тепер приїжджають до нас дивитися як ми все зробили. Ми попередили місцеві заводи про зменшення шкідливих викидів і вони встановили у труби сучасні фільтри. Поки що обстановка нормальна. На щастя всі наші підприємства працюють, є робочі місця. Але було б ще краще, щоб ці підприємства сплачували податки нам, а не кудись в інше місце.

Як вдається домовлятися з опозицією?

Вони, звичайно, намагаються висловлювати свою позицію, але коли доходить до голосування за питання на користь міста — ніхто проти не голосує. Ми шукаємо спільну мову і знаходимо її. У мене така натура: вони мені камінь в груди, а я їм хліба в зуби.