Схоже, не один ще згорить у вогні байдужості та ігнорування звичайних потреб старших людей. Тих, які зі своїми болячками і жебрацькою пенсією опиняються в нескінченній черзі до державних інтернатів. Так званих бюджетних установ, в яких переважно можна задихнутись від смороду і годують, аби не здохли з голоду?

16 літніх людей заживо згоріли під час пожежі в приватному хоспісі у Харкові. Чотири роки тому подібна трагедія сталася у селі під Києвом. Тоді вогонь забрав 13 життів. І знову оголосили жалобу і знову чиновники на місцях «абсолютно нічого не знають» про існування цих підпільних хоспісів. І, коли донька однієї пацієнтки розповіла, що відвідала 20 таких закладів, поки віддала перевагу саме цьому, стало зрозуміло, що навколо того самого Харкова їх не менше 50, а може й більше.

А скільки їх навколо Києва, Вінниці, інших великих міст? Зрозуміло ж, що нація старіє. Сотні тисяч заробітчан просто фізично не можуть доглядати за старими батьками. А сліпі, з порушеннями психіки, хворі на Альцгеймера і десятки подібних болячок, з якими працюючі тут діти не можуть вдома впильнувати свою маму чи тата? Для них держава підготувала кілька десятків інтернатів, де частенько над немічними старими людьми просто знущаються. І поставила всіх у чергу, щоб потрапити туди можна було лише по блату. За великі гроші.

Звісно, будуть з’являтися приватні, напівлегальні чи нелегальні хоспіси. І там за 7 – 12 тисяч гривень на місяць доглядатимуть таких пацієнтів. І там будуть пристойні умови. Бо є потреба, є велике соціальне замовлення. Так чому ж держава пустила все це на самоплив? Можливо, спеціально місцеві чиновники не поспішають легалізувати такі інтернати, щоб тримати їх власників на гачку і обкладати даниною?

Наче за чиєюсь вказівкою в багатьох селах просто розгромили місцеві лікарні та ФАПи, в яких цілком можна було облаштувати такі хоспіси. І за пенсії та якусь, визначену на рівні можливостей, доплату доглядати немічних стариків. Але, на жаль, і у центральної і у місцевої влади до цього не доходять руки, бо вони постійно зайняті виборами, чи підвищенням тарифів для населення.

Не виключено, що керівників Харківського хоспісу, де трапилась трагедія, посадять за грати. Але це нічого не змінить, якщо дозвільні та податкові умови для приватних будинків престарілих максимально не спростити, не зацікавити їх бути легальними. А відтак – забезпечити регулярний та якісний (в т.ч. в протипожежний) контроль за їхньою роботою і витягнути з корупційних схем. Бо вже очевидно, що на державному рівні вирішити цю проблему за тридцять років Україна так і не змогла.

Можливо, після чергової страшної трагедії якась світла голова в уряді нарешті зрозуміє, що проблема є, вона дуже серйозна і її потрібно вирішувати негайно, системно і відповідально, а не показним співчуттям вже після того… І забувати через місяць. До нової трагедії.

Анатолій Петраченко