«Де ж та демократія? Нашу канди­датуру навіть не зачитали на сесії, бо там ідуть договорняки! Ти мені служиш – я тобі?» – вигукували одні.

Опозиція висловлювала свої контраргументи: «Колишня голова колотить селом, бо від корита відірвати не можна! За десять років головиха нічого не зробила для села!»

Такі пристрасті вирували нещодавно у Дзюнькові, одному з найбільших сіл тепер вже колишнього Погребищенського району. Під час сходу села зібрався чималий натовп стривожених людей. Бо за­мість колишньої сільської голови Віри Яремчук новообраний голова ОТГ Сергій Волинський призначив старостою колишнього дільничного інспектора Віктора Бараболю. Його висунув місцевий депутат Віталій Гаврилюк, а підтримав голова колишнього місцевого сільськогосподарського підприємства Петро Поліщук. Кандидатуру Віктора Бараболі вже затвердили на сесії.

Між тим мешканців Дзюнькова обурило, що ніхто навіть не подумав поцікавитися їхньою думкою! Адже перед сесією люди надіслали відповідного листа з 235 підписами, але його до уваги не взяли. Тепер селяни вимагають відкликати з посади Бараболю.

– Новопризначений староста замість того, щоб поговорити з людьми, почав відразу ж погрожувати якимись компроматами та прокуратурою, – обурювався мешканець села Микола Курдель. –Якщо влада починає свої перші кроки з погроз, то це тривожний сигнал. Ми вирішили зібрати схід села, але в адміністрації вже сказали, що не маємо права цього робити. Але ми проти Бараболі… Далі дивитися, як гине наше село, вже немає сил.

– Мою кандидатуру не подавали, і підписи людей, котрі хочуть, щоб я була старостою, не взяли до уваги, – розповідає колишня голова села Віра Яремчук. – Хоча два скликання (10 років) обирали мене головою села. Було чимало зроблено, але й проблем вистачає. У нас багато приораних земель, і ходять чутки, що цю землю готують віддати у чиїсь руки без нашого відома. А наші працівники соціальної сфери можуть залишилися без землі. Бюджет села дуже малий, а вулиць – 36 кілометрів.

– Правильніше було б, щоб старост обирали, а не призначали. Я неви­гідний кандидат на цю посаду, бо трохи різкий, – ділиться думками Вік­тор Бараболя. – А колишня голова села, бухгалтер та інші люди, котрі виступали на тому «сходняку», мають чого переживати. Я все знаю! І незабаром всі дізнаються. Я мав виходити на роботу 1 лютого, але вийшов раніше, бо в людей накопичилося чимало питань. Одне з найболючіших – земля. А що ж робилося останніх 10 років? Нецільове використання землі, «липові» договори, інше… Чому на все велике село немає жодної лампочки вночі? Мабуть, треба було гроші витрачати на потреби села, а не собі на премії. Я живу навпроти сільської ради і бачу, що там відбувається. Якби були відкриті вибори старости, то я впевнений, що набрав би більшість голосів.

– Питання про обрання старостою вирішується сесією міської ради, – розповідає голова Погребищенської міської ради Сергій Волинський. – Депутати внесли кандидатуру Бараболі, вона пройшла комісію, а згодом на сесії його підтримали 25 депутатів з 26. Тут жодних порушень немає. Звичайно, було б правильніше, якби громада могла сама обирати старост. А як вирішити проблему у Дзюнькові – побачимо по ситуації. Якщо протистояння не припиниться, треба шукати іншу кандидатуру, котра б влаштувала всіх.