За офіційною інформацією, тоді загинули 110 захисників, 270 були поранені, семеро потрапили до полону, і ще 18 – зникли безвісти. Сили супротивника значно перевищували українські. 9 лютого почала з’являтися інформація про оточення українських підрозділів – так званий Дебальцевський котел. Вранці 18 лютого була команда виходу. Тоді понад 2,5 тисячі українських воїнів залишили позиції біля міста. Попри Мінські домовленості, терористи режиму “тиші” не дотримувалися. Українські оборонці виходили під постійними обстрілами. На жаль, у тому пеклі загинуло 20 бійців з Вінницької області. Часто протистоючи значно переважаючому в силах противнику, наші підрозділи самовідано та сміливо билися заради своїх побратимів, інколи в безнадійних положеннях та до останнього патрону.
Боєць з Літина та Герой України Сергій Собко –один із тих, кому вдалось жити у боях за Дебальцево. Ось що він розповів про пережите.
– Є дані, що в районі Дебальцево було зосереджено від п’яти до восьми тисяч наших військ, а російських – 19 тисяч. Крім військових регулярної російської армії, там також було близько 600 донських козаків, близько 200 найманців приватної військової компанії «Вагнер», плюс представники приватної військової компанії «Єнот», «російської православної армії», ще серби і кадировці, – каже Сергій Собко – Уявляєте, яку перевагу в кількості? Друга причина – це невигідна для наших частин і підрозділів, які перебували на оборонних позиціях, конфігурація ліній зіткнення сторін. Виступ був побудований таким собі апендиксом в глибину до Дебальцеве і далі. Коли війська займають територію таким чином, завжди є ризик, що верхню частину виступу можна дуже легко обрізати.
Важливо розуміти, що у нас не було достатньо сил і засобів для стійкої і глибокої оборони. Важливу роль зіграла і погода – в той період стояли люті морози. Тобто однозначної відповіді на запитання чому ми втратили Дебальцево і стільки воїнів, немає. Це комплексна проблема. Думаю, про неї треба говорити, тому що найголовніше – винести уроки після Дебальцевській операції.
Вічна пам‘ять та шана полеглим. Пам‘ятатимемо вас завжди. Тим, хто вижив – уклін…
Віталіна Володимирова
в кінці липня 2014 року, опечатка.
“Тобто однозначної відповіді на запитання чому ми втратили Дебальцево і стільки воїнів, немає. Це комплексна проблема. Думаю, про неї треба говорити, тому що найголовніше – винести уроки після Дебальцевській операції”. Да уроки потрібно було винести ще тоді в 15 році, мінімум зняттям погонів з деяких недолугих генералів, відповідальних за цей напрямок за прорахунки та бездіяльність, що в кінцевому результаті призвело до втрати кращих синів України, майна, військової техніки та врешті решт території, звільненої в липні 2015 року.