Родина Маркевича приїхала у Животів (нині Животівку) розводити племенних арабських скакунів для імператорського двору. 15 березня 1874 року тут народився Казимир Дунін-Маркевич, він став дев’ятою дитиною у сім’ї Маркевичів.
Дитинство Казиміра проходило у двоповерховій садибі з колонами на веранді. Дім оточував великий парк. Чарівні краєвиди надихали хлопця на творчість.
— Оскільки родина була заможною, знатною, тому могли собі дозволити не відправляти сина служити у військо, а послали на навчання у Варшаву, де Казимір освоював живопис, потім поїхав вчитися у Париж. Вів вільний спосіб життя, був донжуаном того періоду. Зустрів дівчину, теж із заможної родини, але старшу від нього на 10 років. Констанція Гор-Бут була родом з Ірландії. Дівчина творча і талановита. Вони одружилися, подорожували, ставили п’єси, писали полотна — така богемна сім’я, — розповідає історик Ольга Василенко.
У 1902-1903 році вони приїхали до родичів у Животівку. Констанція дуже перейнялася долею українців — Коліївщина, народні повстання. Вона порівнювала ці події з боротьбою Ірландії за незалежність від Англії. Дівчина настільки сподобалася родині, що вони подарували їй український стрій і червоні черевички, які мандрували з нею як талісман.
– Нещодавно в Оратів приїжджали її нащадки і привезли відцифровані фотографії. Виявляється, коли Констанція жила у родині Маркевичів, вона багато фотографувала — людей, площі, костел, цвинтар у Животівці. Ці фото — наш скарб, завдяки їм ми дізналися багато цікавого про тодішнє населення та традиції, — каже директорка музею.
Казимір з Констанцією недовго були разом, у них залишилася спільна донька. Казимір присвятив себе артистичному світові. Кожне літо він приїжджав до рідної Животівки, яку називав «острівцем життя». Коли почалася Перша світова війна, пішов на фронт. Був поранений, потім у нього відкрився тиф. Після шпиталю повернувся в Україну, тут одужав і знову подався у Польщу. Помер 2 грудня 1932 року.
– Розповідали, коли Казимір помирав і священник прийшов його сповідати, то декілька годин не виходив із кімнати. А коли вже нарешті вийшов, то дістав хустиночку, витер чоло і каже: «А можна, я ще завтра прийду його послухати?» — таке цікаве у Казиміра Маркевича було життя, — переказує Ольга Василенко.
Констанція ж стала жінкою-легендою Ірландії. Загострення між ірландськими та англійськими політиками привели її на барикади. Була ув’язнена у Холловейській колонії. Під час Британських виборів її висунули кандидатом від опозиційної партії. Підтримувала ідеї фемінізму, республіки і соціалізму в політичному житті Ірландії. Була представником Дубліна у британській Палаті общин. Вона була першою жінкою, обраною до парламенту. Стала першою жінкою-міністром. Її називають ірландською Жанною Д’Арк, історію життя цієї неординарної леді ірландці вивчають у школі.
В Оратові теж розповідають школярам про історію кохання Казиміра та Констанції. На жаль, окрім світлин, нічого не залишилося від того періоду. Не зберігся й маєток Маркевичів у Животівці. Під час буремних революційних подій дім пограбували і спалили. На тому місці є лише камінь з викарбуваним прізвищем «Маркевич».
Каріна МАЄВСЬКА
