А тепер давайте розбиратися чому таке сталося! Як вони могли підняти руки за такі небувалі в історії Ямполя тарифи не на що-небудь, а на найголовніше – на воду?! Майже вдвічі вищі ніж у Вінниці і чи не найвищі в Україні? Вони що подуріли? Їх що загіпнотизували в момент голосування? Невже в тому, що сталося винен лише олігарх Ахметов? Чому тут, де так багато річок, джерел, друга за величиною ріка України – вода дорожча ніж в пустині Нєгєв?

Причина головна, на мій погляд, не в гіпнозі, не в підкупі, не в економіці навіть, а тим більше не в природі. Просто Ямпіль почав пожинати плоди минулих, не конституційних виборів в країні. Дивовижно, але факт – на сьогодні, насправді, Ямпільської міської ради вже не існує, після виборів. Залишилася лише назва її. За якою нічого, або майже нічого, не стоїть.

Вперше в новітній історії міста ним керують, переважно, депутати – багаті жителі сіл – тамтешні олігархи.

Ямпіль має 11-12 тисяч жителів. А села, які обрали до Ямпільської міської ради депутатів – більше тридцяти тисяч населення. Хто керує зараз фінансовою комісією міста, найголовнішою – повноправний теперішній житель найвіддаленішого села!.. За нього Ямпіль голосував? Практично – ні! Ото ж чим він зобов’язаний Ямполю? Нічим. Хто керує Ямпільською міськрадою (єдиною на просторі всього колишнього Ямпільського району ОТГ)? Живе міський голова нібито й в Ямполі, але ж насправді він Клембівчанин – земляк і симпатик президента Григорія Калетника! І не приховує, що все робить для «рідного села»! І село, відповідно, голосує за нього. І не лише його рідне. За кількістю населення села, в цілому, значно перевищують місто. Ото ж, зрозуміло, що вирішальне слово на виборах міського голови було за ними, а не за міськими жителями. Тут, як кажуть, і до гадалки (Ряботинського – голови ТВК) не ходи. То кому цей голова більше зобов’язаний місту чи сільським виборцям? Секретар міської ради хто? Заможний житель села Порог. Із двох заступників міського голови стовідсотково Ямпільчанкою можна вважати лише пані Майорову. От вам і все співвідношення сил між селянами і міськими жителями в керівництві… міста! От вам і психологія управління містом.

По суті в цьому скликанні, після цих виборів, результати яких затвердила ТВК на чолі з паном Ряботинським, місто Ямпіль, вперше після часів Радянського Союзу втратило майже всі свої самоуправлінські, демократичні функції і нестримно котиться назад до колишнього статусу – села. Це лиш перший дзвінок.., ці тарифи, те, що наповерхні…

Тепер не воно, не місто собою управляє, а ним управляють зовні – нещасні, напівживі села. Бо, як ми бачимо, у них більшість голосів в міськраді.

Із Буші, Дорошівки до Ямполя вже давно не ходить автобус. Люди змушені добиратися, зокрема, до тепер вже своєї Ямпільської міської ради (бо своєї, сільської, у них вже немає, їм замість неї Ямпіль старосту призначив…), законної, або пішки, або на таксі. Якщо пішки – це більше 50 кілометрів в обидва кінці, а якщо на таксі – це близько ста гривень, яких в цих селах ніде заробити. Скажіть, будуть Бушанці і жителі Дорошівки любити Ямпіль? За що? За такі муки?!.. А Ямпіль знає про них? Навіщо вони йому здалися?.. Він же думає, що є самоуправним, як було в минулому скликанні ради, до виборів під керівництвом пана Ряботинського… І не знає, що такі обділені долею села, як Слобода-Підлісівська, як Безводне, Дорошівка з Бушею, Михайлівка…, понаобирали йому в міськраду, відповідно, й таких, з такими почуттями, депутатів, як самі. Більше того – ті депутати, переважно вже давно начхали і на рідні села. У них велика земельна власність, їх діти давно влаштовані у Вінниці і Києві. Таких обранців ніщо не пов’язує з Ямполем! Вони успішно грають на почуттях бідних селян, яким здається, що так вони бідують тому, що жирує Ямпіль. Грають, щоб знову і знову бути обраними. А тому тарифи на воду в Ямполі, не те, що не тривожать виборців сіл, а, більше того, приносять їм якесь хай і викривлене задоволення від того, що нарешті справедливість настає і Ямпіль теж довідається по чім кілограм лиха, не завжди ж йому купатися в кращих умовах життя. Мовляв, пив кров з сіл, то хай тепер начувається, вони ним покерують…

В кінці цього свого відео, яке публікую зараз тут, про тарифний мітинг – я запропонував Ямпільчанам поцікавитися, як це у Качківці тарифи на постачання води нульові? Це ж якась фантастика!.. Такого бути не може! А воно є!

Там школа, наприклад, користується питтєвою водою безкоштовно. А в Ямполі всі три школи – платять за воду. Та ще й ого-го по скільки! Та хіба тільки школи!.. А лікарня, а дитячі садки!.. А в Качківці майже все село користується водопостачанням безкоштовно! Там комунізм! Там простий дідусь, який, мабуть, не знав закону сполучених посудин, як була облаштована, без електрики, система водопостачання древнього Риму, та інших античних міст, але він дуже добре знав, як тече вино із діжки в шланзі – сконструював для рідного села безкоштовний водогін!.. Який успішно діє вже давно.

Кажу мітингарям – поїдьте, подивіться, навчіться, Ямпільській міськраді про це розкажіть! Але їм цього не треба. Їх цікавить не качківський дід і його водопровід, а тарифи на воду в Ямполі. От і все. Село не розуміє міста, а місто – сіл. Бо у кожного, насправді, свої інтереси і свої психологічні міфи та упередження. А перемагає, в кінцевому рахунку, той в кого більшість голосів в раді. В даному разі більшість голосів – у «Стратегії Гройсмана»… І ця сила рухається в напрямку до керівництва державою.

Чи можна було уникнути такої біди? Можна було. Якби не існувало комунальних ЗМІ. Почитайте Ямпільську районну газету, згадайте передачі місцевого радіо, телебачення, як вони боролися, щоб жодне село не вирвалося з єдиної Ямпільської ОТГ. Щоб Ямпільський район де-факто залишився. І байдуже в чиїх руках. Вирвалося лише одне – Вітрівка. Не знаю, як йому там зараз із Бабчинцями, але те, що Ямпіль від того, що залишився із рештою сіл – багатшим не став.