Все почалось три роки тому, коли навчалась у Тернопільському коледжі міста Вінниці. Освоювала спеціальність бухгалтера. Але відразу зрозуміла, що це не моє. У школі навчалась добре, тому і вступила на державне. Пам’ятаю ті часи, коли проживала в гуртожитку в районі ДПЗ. Тоді я вперше закохалась. Але не в юнака, як інші мої ровесниці, а у дівчину. Її звали Марія. Вона була дизайнеркою за фахом та митцем у душі. Обожнювала вірші та літературу, з нею завжди було про що поговорити… В своїх 17 років я вже чітко розуміла, що хлопці – це не моє… І вирішила робити все, аби добитися її уваги. Вона була немов з кінофільму – така ж вродлива. Два роки я залицялась і пояснювала їй, що в наш час жінка може собі дозволити любити жінку. В цьому немає нічого страшного, тим паче смертельного.. І все ж змогла! Ми разом поїхали подорожувати світом і прожили два найкращих роки разом, – ділиться спогадами Ліна.
– Як продовжувались ваші стосунки? Чи не засудили вас батьки, які ще «старої» школи? Друзі, оточуючі? Адже в нашому суспільстві досі переважна більшість не сприймає не лише одностатеві шлюби, але й такі стосунки.
– Так, ми любили один одного. Довгий час жили у Вінниці, а потім переїхали в Крим, до її рідні. Навчання я залишила, бо точно зрозуміла, що це не моє. Постійно була на підробітках, не завжди ходила на пари. І сенсу продовжувати це не бачила. Разом з Машою в Криму (вже в анексованому Росією — авт.) ми працювали офіціантками в ресторанах. Це курортне місто, і як на 2018 рік, то заробітки були дуже непогані… Мама Маші відреагувала спокійніше, аніж моя. Правда, вони були в шоці. Такого не очікував ніхто. Тим паче, ми обоє з сіл, і там люди не дуже розуміють одностатеве кохання. Та і з Вінниці переїхали, бо тут до гендерної рівності ще далеко. В Криму було спокійніше. Але ми вирішили подорожувати, тому наступним містом став Петербург. Там були недовго – Марія мене покинула, сказала, що ще не може розібратись в собі. Через деякий час помирились і далі жили разом – вже в Києві. Намагались почати все з початку, але не склалось. Вона обрала чоловіків, сказала, що моє кохання – це захоплення, яке вже пройшло. Декілька місяців я була у батьків, але потім вирішила їхати за кордон на заробітки і в пошуках себе.
Одразу скептикам, які дорікатимуть, що, мовляв, подорожувала Росією, Україною, а тепер поїхала за кордон, бо не маю позиції, скажу: я аполітична і світ сприймаю саме так.
– Можливо, ти знайшла кохання в Польщі чи Німеччині, де проживала і проживаєш? Як тобі в інших країнах ставлення до одностатевих шлюбів?
– Зараз проживаю в Європі. Постійно працюю, тому на особисте життя часу немає. Звісно, з кимось знайомлюсь, але стосунків навіть не починаю. Якщо порівнювати з Вінниччиною, то тут набагато адекватніше люди реагують на одностатеве кохання. Кажуть, що це особистий вибір людини, і я з ними погоджуюсь в цьому. Хто б міг подумати, але лише тут повністю переконалась, що кожен має бути собою, і не підігравати чужим правилам та стандартам. Ромео і Джульєтта – класика кохання, але варто пам’ятати, що деякі дослідники підозрюють, що Шекспір був геєм. Я знаю багато вінничан, які лише маскуються під виглядом звичайних, а насправді ще ті розпусники. То з жінками, то з чоловіками… А на роботі чи в політиці — зразковий сім’янин. Тому не варто судити людину за її вподобання. В майбутньому я сподіваюсь знайти кохану жінку та одружитись з нею, можливо, в Європі.
– Чи був у тебе секс з чоловіками? Чим відрізняється від того, коли жінка з жінкою?
– Хм… Емоціями… Секс – це прояв любові, кохання. І задоволення приносить лише тоді, коли ти по-справжньому любиш і хочеш людину. В мене був секс з чоловіками, але це зовсім не те, чого хотілось насправді. Я до цього байдуже ставлюсь.
З жінками я відчуваю себе задоволеною. Тим паче сучасні технології дозволяють зробити все, аби відчувати насолоду і при таких стосунках. Он Діана Арбеніна живе із жінкою і має двійнят, народжених від сурогатної матері — Артема та Марту. А Ріккі Мартін, що офіційно одружився із чоловіком, взагалі виховує 4-ро дітей.
Все буде добре. І ми такі ж люди, як і традиційні. Але особисте життя кожен будує собі за своїми смаками, а не суспільними правилами.
Софія Копач
