Майже рік знадобився, щоб виправити норму про відміну конкурсів на час карантину. Тоді йшлося про застосування процедури лише у виняткових випадках, але не так сталось, як гадалось!

За цей час відбулось більше 20 тис. призначень держслужбовців без будь-яких конкурсів. Зараз біль­ше 100 високопосадовців із 220 взяті на роботу без будь-якого відбору та перевірки!

– Підтриманий нами законопроєкт буде терміново направлений на підпис президенту, – повідомила нардеп від Вінниччини Лариса Білозір.

Однак багато наших читачів вважають, що і через конкурси купують посади. І це лише види­мість. Або навпаки — в змові висуваються кандидатури приятелів чи родичів, щоб потім у фіналі вони свої кандидатури зняли. Ще повідомляють про те, що і на цьому заробляють підприємливі члени журі, для потрібних кандидатів дають заготовлені шпаргалки. Чи продають запитання.

– У нашій новоутвореній ОТГ мали обирати керівника відділу освіти.

Все життя працюю учителем, завучем. Маю найвищі категорії, вибрана депутатом ОТГ без підкупу виборців.

Усі просять – мовляв, іди.

Подала документи. Я і ще моя колега. А всі знають, що за голову ОТГ я агітувала.

І секретар – родичка чоловіка. Ось і подумала моя колега, що і мені продали ті білети, які мали бути на конкурсі. Тому і запропонувала: якщо станете керівником – я не проти стати заступником.

Я була шокована. Ось у що грається наша голова та секретар. І як швидко «скурвились»…

І хоч ми відповіли найкраще, мали всі переваги… переміг той, хто заплатив найбільше… Ось такий конкурс!

Зараз конкурси – це ще одна корупційна схема збагачення, – переконана Людмила Василюк, читачка.

– А ви знаєте, як відбуваються конкурси на вакантну посаду держслужбовця? Конкурс — це лише прикриття, все робиться підколуарно, за певними домовленостями з головами… – ділиться Юрій Петренко, читач.

– Знову те саме буде: свої і по домовленостях. Я особисто йшла по конкурсу – і що.

Ні! Довелось через суд оскаржувати рішення конкурсної комісії…Потім переслідування, знущання, су­ди… Ходіння по муках. А чи вартує те …? – розмірковує Ольга Павлова, вінничанка.

– Я, коли брав участь у конкурсі, був номінальною фігурою для того, щоб конкурс відбувся. На посаду був обраний заздалегідь відомий претендент. Формально відбувся конкурс, а фактично прийняли конкретну особу. До речі, чудовий чоловік. Аналогічна ситуація відбувається при внутрішньому переміщенні працівників. Фактично вакансія є, а реально вона відсутня.

Так, як завжди, конкурс — фікція, усе вирішено.

Усе, як завжди, кого потрібно, того й візьмуть, – ділиться Микола Вальчук.

А що думаєте ви, шановні читачі? Чи довелось вам чесно вигравати конкурси?

Тетяна Квасюк