З таким цілеспрямованим девізом крокує по життю підполковник М.С. Сакара – начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці?

На території Великовулизької та Маловулизької сіль­ських рад Тиврівського району Вінницької області заростало бур’яном велике та рівне пасовище, яке колись мало відношення до під­собного сільського господарства «Радгосп Він­ницький», що було в підпорядкуванні Міні­стерства оборони.

З давніх часів місцевим жителям розповідали байки про засекречені об’єкти, які там мали бути. Але на жоден запит від сільських рад, районної адміністрації та просто громадян ніякої відповіді таємничий користувач не надавав. А коли почалися збройні конфлікти з Російською Федерацією, взагалі вигідним стало говорити, що акти на землю знаходяться в архівах Москви.

Так і жили років 30, слухаючи все нові і нові версії про «власника».

У 2019 році занедбане поле хтось обробив та засіяв кукурудзою. Інспектори Головного управління Держгеокадастру вчасно відреагували та склали акт про самовільне використання невстановленими особами земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва без дозволу органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування та без наявності правовстановлюючого документа. Пошуки таємничого фермера теж нічого не дали, навіть при зверненні до поліції. Мабуть, якісь фантомні трактори та комбайни працювали)).

Усе б нічого, але на офіційному сайті Міністерства оборони України (офіційний вебпортал) міститься цікавий документ – оголошення про конкурс по відбору учасників спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур за підписом самого під­полковника Сакари.

А керувався в той момент пан підполковник «Методичними рекомендаціями щодо укладення договорів спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Мі­ністерства оборони України, затверджених заступником міністра оборони України».

Цікаво, чи чув пан підполковник про наявність Земельного кодексу України? Яким і повинні регулюватися всі земельні відносини. Мабуть, ні.

Далі ще цікавіше… Вимоги до претендентів на спільний обробіток теж цікаві:

П.5. Допомога та сприяння КЕВ м. Вінниця у виготовленні проєкту землеустрою, виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості). Отже, ділянка не сформована та відсутній об’єкт цивільних прав. Що ж передають в обробіток?

П. 6. Обов’язкове дотримання та виконання норм чинного законодавства України. – Вимога вражає на тлі нахабного безладу.

П. 8. Програма (пропозиція) надання благодійної допомоги КЕВ м.Вінниця.

Пункт вимог до учасників про благодійну допомогу вражає! Чи не є це полем для корупційних ризиків?

А які ж документи пред’являє КЕВ щодо підтвердження права на землю? Отримуйте – Свідоцтво про реєстрацію війсь­кової частини як суб’єкта господарської діяльності. Як Вам таке право на землю? А де земля??

До вимог щодо використання земельної ділянки входить п.3. Збереження межевих знаків. А хто встановлював ті межеві знаки? На під­ставі чого? Якщо документа на землю не існує, ділянки немає в кадастрі??

Судячи з аналогічного договору про спіль­ний обробіток КЕВ м.Вінниця і приватного підприємства «Інвест-Ініціатива» (вул. Подільська, 2-А, м. Ям­піль, Вінницька область, 24500) за 2017 рік, сума благодійної допомоги була визначена в 350 000 гривень та сама пла­та за участь у спільному обробітку 755 000 гривень. Дово­лі непогано.

Виникає питання до компетентних органів: хтось перевіряв «закон­ність» цих спільних обробітків та рахунки, на які перераховувалися всі ці кошти? Їх подальше використання?

За найбіднішими розрахунками, «користувач» отримує з даних земель близько 5000000 (п’ять мільйонів) гривень не облікованого прибутку, з яких жодної копійки не оподатковується.

Так хто ж насправді обробляє 147 гектарів родючої землі? Ходять вперті чутки, що обробляє поле другий рік поспіль ТОВ «Агрокомплекс» Зелена Долина», що належить герою України Станіславу Андрійовичу Войтовичу.

Отже, виникає одне єдине питання: «Кому вигідно тримати в незаконному обробітку чималий шмат землі без наявних правовстановлюючих докумен­тів?»

У Вінницькій області чимало учасників бойових дій, малозабезпечених громадян, які з неймовірною радістю отримали б свої гарантовані Конституцією України земельні ділянки.

Роман Лещенко, перебуваючи на посаді голови Держгеокадастру України, коментував так звані «договори про спіль­ний обробіток» з різними КЕВ та наголошував на їх забороні Законом. Адже землі оборони – це державні землі, які належать до земель промисловості, транспорту та зв’язку, тому ведення сільськогосподарської діяльності на землях оборони заборонено законом.

А, може, все-таки то не землі оборони???…..

До відома компетентних органів:

1. Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області;
2. Управління Північного офісу Держаудитслужби у Він­ницькій області;
3. Територіальне управління Державного бюро розслідувань у Хмельницькій області;

Публікація даного матеріалу в засобах масової інформації є підставою для відкриття провадження по факту.

Підготувала
Каріна Маєвська