Сама вона розповідає, що бджолярство — це швидше захоплення, бо основна її робота — у Райгородській ТГ, де вона виконує обов’язки директора Центру культури та дозвілля. Але чому раптом вирішила стати пасічником?
– Якось помітила біля дідусевої пасіки на дереві рій. Я була на п’ятому місяці вагітності, але це не заважало вилізти на дерево. А дідусь сказав мені, щоб цим роєм я займалась сама, — розповіла Олена. — І це виявилося крутіше за будь-які серіали!
Її дідусь Михайло Бевз був пасічником. І коли вони з бабусею приїхали на Вінниччину, то він поставив 5 вуликів, котрі ще й досі стоять. Дітей до них не пускали, аби бджоли не покусали. А згодом Олена зацікавилася професією, і дідусь допомагав їй доглядати за бджолами. Найголовніша порада — не підходити до бджіл не лише з запахом тютюну чи алкоголю, а й з парфумами, аби не дратувати комах.
Кілька років тому не стало дідуся… Але він подав для Олени особливий знак. Коли відбувалась поховальна процесія, бджоли вилетіли на вулицю та сіли на паркані поряд. Олена зрозуміла, що має продовжувати справу. Докупила нових вуликів, прочитала чимало потрібної літератури. І тепер залюбки пригощає друзів медом, а з воску виготовляє свічки неймовірної краси.
Соломія КАЛЮЖКО
