Березень — це не тільки місяць котячої любові, промоклих ніг і першого сонця.
Колись у школі ми у березні одягали особливі прикраси: червоно-білі китиці — мерцішори. Бо наші найближчі сусіди через Дністер — Молдова, Румунія, Болгарія — святкують Мерцішор («Баба Марта» в Болгарії) — зустрічають весну. А з ними і південні райони Вінниччини, ті, що над Дністром, весну вшановують по-особливому.
Цього дня заведено дарувати одне одному китиці та квітки з червоних і білих ниток — мартеніци, мерцішори. Ці милі прикраси носять на одягу протягом всього місяця, а 31 березня знімають і розвішують на квітучих фруктових деревах. Вважається, що завдяки цьому людям буде сприяти успіх протягом всього року. За повір’ям, якщо загадати бажання, коли вішаєш мерцішор на дерево, то воно обов’язково збудеться.
Історичне коріння Мерцішора залишається загадкою, але зазвичай вважається, що це свято виникло за часів Римської імперії, коли Новий рік святкували 1 березня, місяця бога Марса. Марс був не лише богом війни, але ще і богом землеробства, сприяв відродженню природи. Ця подвійність відбита в Мерцішорі, де білий і червоний колір можна розуміти як символи світу і війни.
Археологічні розкопки в Румунії доводять, що амулети на зразок сучасного мерцішора існували ще близько 8 тис. років тому. Тоді вони робилися у формі маленьких камінчиків, розфарбованих у білий і червоний колір, які носилися на шиї. Вперше мерцішор був згаданий Іордаке Голеську. Фольклорист Симон Флоря Маріан писав, що в Молдові і Буковині мерцішор складався із золотої або срібної монети на червоно-білій нитці, яку діти носили на шиї. Дівчата теж носили мерцішор на шиї перші 12 днів весни, а потім вплітали його у волосся до прильоту лелек або до цвітіння перших дерев. Тоді червоно-біла нитка прив’язувалася до дерева, а на монету купували каш (вид овечої бринзи).
За однією з легенд, у перший день березня на лісову галявину вийшла красуня Весна, оглянулась навколо і побачила, як крізь терен пробивається підсніжник. Вона вирішила допомогти йому і почала розчищати землю навколо, визволяючи від колючих гілок.
Це побачила Зима і розсердилась. Вона махнула руками, прикликавши сніг з холодним вітром, щоб знищити первоцвіт. Проте Весна прикрила квіточку своїм руками і вкололась об терен. З її руки впала крапля гарячої крові — і квітка ожила.
Так Весна перемогла Зиму. Кольори мерцішора символізують її червону кров на білому снігу.
Гарна традиція вже не одне тисячоліття додає у життя барв і настрою.
Ілона ВАЛЬТЕР
