1 лютого у родині воїна сталась біда – згорів дім, в якому він проживав з дружиною, бабусею , тещею та двома маленькими донечками. Причина – замикання мережі в зв’язку з перенапругою. До цього Олександр неодноразово звертався до РЕМ з проханням замінити трансформатор та усунути інші проблеми, адже турбувався не лише за свій дім, а й інших 40 жителів вулиці. А це переважно пенсіонери. Втім, ніхто не дослухався і наслідком цієї байдужості, за словами чоловіка, стала пожежа/

– Я родом з Бахмута на Донеччині. Під час Майдану активно допомагав нашим хлопцям та дівчатам. На той час проживав у Вінниці. А коли почалась війна, звернувся до місцевого військкомату, через донецьку прописку мене не хотіли брати. В мене серце розривалось, бо саме у той момент сепаратисти брали моє рідне місто. Зрештою, я таки потрапив на війну у складі 11-ої вертолітної бригади. Під час бойового завдання у 2015 році нам на вертольоті довелось десантуватись із висоти 11 метрів. Всі ми, 10 чоловік, отримали травми. Отримав складний перелом ноги, хребта, частково втратив зір, пошкодив голову.

Півтора року я провів у шпиталях різних міст України, у моєму тілі багато заліза тепер. Кошти, які отримав за поранення, витратив на купівлю будиночка у Сутисках на вулиці Жовтневій. Там я і познайомився з майбутньою дружиною. Виховуємо двох донечок – півтора та шести років. Разом із нами проживали мама та бабуся коханої, – розповідає Олександр Шевченко. – Ще раніше я помічав у хаті стрибки напруги. На аварійному стовпі біля моєї хвіртки чотири лінії. Вони старі, тримаються на Божому слові. Трансформатор старий, аварійний. Часто зникало світло. Не раз я скаржився у РЕМ, просив винести лічильник з мого дому. Років три тому бабуся попросила електриків поміняти провід, що йде до будинку. От вони й кинули кусок кабелю від опори. Приєднали його до старої проводки, зробили це у тому місці ще до входу у лічильник. Всі ці фактори призвели до трагедії.

1 лютого, пригадує Сашко, на їхній вулиці знову не було світла. Тоді з’явилось. У хаті спала півторарічна донечка, порались по господарству бабуся та жінка.

– Був білий день. Раптом я відчув запах, ніби щось плавиться. Вийшов на вулицю – біжать сусіди. Показують дах горить. Я в дім, а 76-річна бабуся вже кинулась на горище гасити вогонь, бо ж вона цю хату своїми мозолями будувала. За секунди вона отримала опік гортані. Ми винесли доньку і самотужки гасили дім.

Загорання сталося приблизно об 11 годині 40 хвилин. Пожежники приїхали приблизно через 25 хвилин. Спочатку прибула машина з Тиврова, потім з Гнівані. Шість тонн води пішло на ліквідацію вогню, вдячний пожежникам, вони зробили все можливе та надможливе. Будинок у дуже жахливому стані. Стеля падає то в одному, то в іншому місці. Частина води пішла під підлогу. Вже відчувається звідти сирість. Втрачено одяг, інші речі, кухонні меблі. А ми статків не маємо – кохана у декреті, ми з бабусею отримуємо пенсію. Вже на місці рятувальники сказали, що моєї вини тут нема, справа у тому проводі. Порадили робити щось із РЕМом, бо знову може статись лихо. А на нашій вулиці пенсіонери та діти. Усі живуть у страху… А днями представники РЕМу приїжджали і допитували сусідів про нас. Натякали, що може це ми крали електрику. Але ж це маячня – в мене є пільги, нащо воно мені. Звісно, легше на когось звалити вину!

Ось як прокоментував скандальний пост Андрія Грачова сам Олександр Шевченко.

Вийшла дуже погана ситуація, бо бруд торкнувся всієї моєї родини, вже кілька днів спати не можемо. Телефонують волонтери, небайдужі. І після цих звинувачень я відчуваю себе якоюсь «собакою». Хоча не розумію за що мені це. На даний час я пройшов МСЕК, мені подовжили групу. Документи всі дійсні, перевірені, нема чого чіплятись. Звернувся у Тиврів на подовження статусу, подав висновок лікарів. Працівниця соцзахисту Світлана Володимирівна кудись там зателефонувала, а після того мене викликав Андрій Грачов.

5 березня я був у нього, але йшов за допомогою як від побратима, а не за наїздом… Чув про нього багато хорошого. На місці Андрій Грачов заявив, аби я здав посвідчення, бо нема в мене УБД. Я став цікавитись на підставі чого це маю робити. Якби були нові закон чи постанова – нема питань. Але ж їх нема. Жодного аргументу від Андрія я не почув. Так, у мене дійсно нема статусу учасника бойових дій, але я отримав травму, яка пов’язана з виконанням обов’язків військової служби. Я не гуляв, не потрапив у ДТП, це сталось на аеродромі. – впав з побратимами з вертольота. І так, є хлопці, які отримали травми на полігонах і не дійшли до АТО. То хіба вони винні? Всі документи є! Мій випадок підпорядковується Закону України «Про ветеранів війни і їх соціального захисту». І посвідчення видаються сорока категоріям людей, 26 з яких не військових. І Андрій не хоче читати ті положення, які є в цьому Законі після слів «захисту Батьківщини». Він бачить тільки те, що йому хочеться.

Зрозумійте – я не можу намахати Департамент оборони, ВЛК, МСЕК, в мене нема стільки грошей! А вони перед тим як видавати бюджетні кошти, перевірять сто разів кожен аркуш документи! І шість років я отримував це посвідчення – особи, яка отримала інвалідність під час війни. І використовував його лише для отримання пільг на комунальні послуги.

І тепер у Тиврові в мене просто не приймають документи у соцзахисті. Мотивують тим, що є наказ зверху. Письмової відмови нема! Я написав листи до голови Вінницької ОДА, райради та інших інстанцій, аби нарешті отримати відповідь! Звернувся у Міністерство соціального захисту, до юристів. Всі відповіли – Андрій Грачов не мав мені права відмовляти. Посвідчення інваліда війни я йому не давав, і не буду, тільки через суд.

“Все, що написано в цій статті, ніякого відношення до реальності немає. Я не прихильник того, аби виносити деякі речі назагал, але тут вже особисте.

А тепер по черзі” – прокоментував ситуація з інвалідом війни із Сутисок Андрій Грачов – керівник відділу ОДА у справах ветеранів АТО.

“Перше – 1 лютого 2021 року дійсно згорів дім у в Сутисках Вінницької області. Там дійсно проживала сім’я з двома дітьми.

2. Потім ми побачили масу постів і статей з цього приводу. Мені з десяток раз дзвонили, писали, що  Учасник бойових дій, особа з інвалідністю внаслідок війни…. Андрюха треба включитись і допомогти. Пости почали розганяти по всій мережі з шаленою швидкістю.

3. Але мій досвід каже… Андрюха не поспішай…

4. Як раз так співпало, що ми проводили секвестр усіх статусів осіб з інвалідністю внаслідок війни. І він потрапив у наше поле зору.

Так от!!! Він не є Учасником бойвих дій. Жодного дня ніде не воював. Ніяких тяжких поранень не отримував. Взагалі ніяких поранень у нього не було. Як він отримав статус особи з інвалідністю ми розбираємось. Точніше, вже розібрались. Викликали людину до себе і дуже чітко, планомірно все пояснили. Запропонували добровільно здати посвідчення і змиритись з тим, що ніякого відношення до Ветеранів він немає.

Але людина пішла іншом шляхом.

На мене посипались скарги через урядову гарячу лінію. Мовляв, Грачов тякий-сякий і так далі. Людина почала телефонувати різним волонтерам, активістам і всім розказувати якісь несінітниці.

Я прошу всіх зробити висновки із цієї ситуації…

Нехай ті, кого він вдало обвів навколо пальця, побачать це.

Нехай Ветеранська спільнота знає своїх героїв.

Нехай він зрозуміє, що для того, аби стати вагітним, потрібно принаймні бути жінкою. А в цьому випадку – не будучи учасником бойових дій, не отримавши травми, захворювання пов’язанні із захистом Батьківщини, неможливо мати статус особи з інвалідністю в наслідок війни. Бо останній статус надається відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, до цього Закону відносяться виключно люди, які брали участь у бойових діях. Не буду цитувати. Хто має бажає може – прочитати.

Але ж як гарно він розповідає про свої героїчні вчинки на війні, як він користується тим, на що навіть морального права немає.

І сьогодні дозволяє собі відкривати двері з ноги нашого управління соціального захисту Тиврівського району.

На майбутнє ми будемо викликати інших претендентів, будем задавати питання і вимагати підтверджуючи документи. Всі хто підуть адекватним шляхом, не стануть героями наступних постів.

І наостанок прошу взяти на контроль цю ситуацію людей, яким варто це знати.”

Віталіна Володимирова
Роман Ковальський