Вінничанин Ігор Слабоус поділився з редакцією нашої газети історією, яка сталась у його родині. Наш читач зізнається – через халатність медиків ледь не втратив матір, яка захворіла на коронавірус!

– Коли мою маму у важкому стані з двосторонньою пневмонією і двома позитивними тестами на Ковід привезли в лікарню, то лікарі одразу повідомили, що стан критичний і потрібно довгострокове лікування. Але, як виявилося, більшості ліків у лікарні не було, тому все, що потрібно, а це одні з найдорожчих ліків при таких станах, ми купували самі.

Для лікування на час перебування в лікарні була витрачена достатньо велика сума, яка практично непідйомна для людей в теперішніх реаліях і моєї мами-медпрацівника з мінімальною зарплатою. Дякуючи рідним і друзям, ми купували усе необхідне, щоб урятувати життя мамі. Але, як виявилося, не тільки моя мама як медпрацівник і член сім’ї атовця, а й звичайні люди без пільг повинні лікуватися від Ковіду безкоштовно!

Коли ми поставили запитання, чому немає ліків, завідуючій, то вона сказала, що ліків, які потрібні мамі, немає в протоколі лікування і протидії Ковід, але це виявилося брехнею, адже протокол передбачає фінансування лікарень для закупівель таких ліків. Головний лікар повідомив, що в нього немає фінансування цього місяця, тому немає ліків. Але після нашого звернення на всі можливі «гарячі лінії» у Київ ми дізналися, що фінансується лікарня своєчасно і все повинно бути.

Після цього головний лікар повідомив, що все є і все буде, тільки не дзвоніть нікуди, бо в нас будуть службові перевірки, а кошти, які ми витратили, будуть компенсовані. Ми призупинили свої звернення, але ситуація не змінилася. Але у всій цій історії нам на допомогу прийшов друг сім’ї.

Дякуючи йому, лікування моєї мами було взято під контроль департаментом охорони здоров’я у Вінницькій області, і ліки почали видаватися. Бо, як виявилося, усе є в наявності. Але після того, як черговий тест на Ковід дав негативний результат, завідуюча відділення сказала мамі просто збирати речі і їхати в іншу лікарню, бо вони не повинні уже її лікувати. Хоча на той час вона навіть два кроки не могла зробити без кисневої маски і перевезення її в неспеціалізовану під Ковід лікарню могло призвести до найгіршого. І тут нам теж прийшов на допомогу товариш, голова департаменту охорони здоров’я і депутат Вінницької обласної ради. Нам прийшли на допомогу зовсім чужі люди, які ставляться до хворих, як до людей, а не як до витратного матеріалу.

У нас немає жодних претензій до лікарів і медпрацівників інфекційного відділення місцевої лікарні: ви робили свою роботу і завжди допомагали хворим. У мене є тільки запитання до головного лікаря та завідуючої відділення. Не соромно заробляти на житті і здоров’ї хворих людей?

Валентина Лісова