1300 гуморесок цієї збірки — далеко не увесь доробок автора, котрому недавно виповнилося 85 років.

Він сміється навіть тоді, коли усім зовсім не до сміху, коли жартувати нікому не хочеться через суцільні стреси. Останній рік для Олексія Бойка теж випробовував на міцність. Він пережив коронавірус і операцію на серці. Але навіть попри це не втратив почуття гумору.

«Всі його лаконічні гуморески і сатирески спрямовані супроти зла, замаскованого зовні під щирі стосунки, добропорядність, добропристойність, добросусідство, добросердя. Його твори збагачують іскрометний український народний гумор, викривають негативні явища в суспільному житті та повсякденні. Серед його творів багато дотепних гуморесок, написаних за сюжетами особистих спостережень. Вони цікаві, викликають посмішку і додають читачеві хорошого настрою,»- каже Леонід Куций, український поет-гуморист.

Народився Олексій Бойко 18 лютого 1936 року в с. Женишківці Вінницької області у родині хліборобів. Дитинство і юність пройшли у с. Ходаки Барського району на Вінниччині, де 1951 року закінчив семирічну школу. Згодом закінчив і фізико-математичний факультет Вінницького педагогічного інституту (1965).

Працював комбайнером, трактористом. По закінченню педагогічного інституту — вчителем фізики у Пиківській середній школі Калинівського району на Вінниччині.

Літературний дебют відбувся ще на початку 70 років минулого століття. Друкувався активно і в районках і в обласних газетах і у всеукраїнських гумористичних виданнях. А в 2004 році світ побачила його перша збірка “Довкола дуба”, котра швидко здобула популярність. А за збірку “Танці у кропиві” автор здобув премію Степана Руданського. А колектив газети “33 канал” щиро вітає автора з прийдешнім днем гумору і пропонує читачам кілька жартівливих мініатюр Олексія Бойка.

Козакові на вус

Козаче, брате мій,
Мотай собі на вус:
Тоді, лише тоді
Тут Україні бути,
Коли в душі твоїй
Воскресне не Ісус,
А Дух отих дітей,
Що йшли на смерть
Під Крути!
Дав клятву
– Чи хто спати не давав,
Чи закрило очі,
Чого це ти, — коли п’єш, —
Заплющуєш очі?
-Бо я жінці клятву дав
Щиро, (без обману),
Що ніколи і ніде
В чарку… не загляну.

Телеграма-шифрограма

Їде в Карпати дружина мажора,
Жіночка вельми вродлива.
Щоб не грішила білявочка Жорова,
Жора найняв детектива.
– Ось тобі, — каже, — в Карпати путівочка,
У санаторій «Говерла».
Тільки «наліво» стрибне моя білочка,
Бий шифрограму: «померла»…
Днів через кілька в хороми мажорові
Тихо постукала дама.
– Тут вам, — впівголоса мовила Жорові, –
Вельми сумна телеграма.
Враз у очах закрутилася віхола.
Взяв телеграму. Читає:
«Вмерла одразу, як тільки приїхала.
Доступ до тіла триває».

Надійний засіб

Щоб обкрадений народ
Не підняв сокиру,
Влада кожному дала
По шматочку сиру.
І — ущух народу гнів.
І — замовкли люди.
Той, у кого в роті сир,
Каркати не буде.

Українські порядки

Поки в Раді нема ради
Поміж депутатами,
В Україні порядкують
Хлопці з автоматами.

Пожалкував

Ледве встигла Єва
Плоду скуштувати,
Як її спокусник
Почав жалкувати.
Бо одразу Єву
Осінила думка,
Що зі шкіри Змія
Буде гарна сумка.

Тетяна КОНДРАТЬЄВА