За цей час про Карловича було лише кілька новин в соцмережах і всі вони із присмаком вина… Бо його вина брали призи на фестивалі у Вінниці та по всій країні. А «Винний Дім Гігінеішвілі» нині засвітився в 10-ці кращих крафтових виробників України… Пошуки знаменитого будівельника з Вінниці привели наших журналістів під Калинівку, де нині Володимир Карлович перекваліфікувався на одного із кращих у країні виноробів.

– Володимире Карловичу, як так вийшло, що у вас грузинське прізвище Гігінеішвілі та слов’янське ім’я?

– Коли я народився 73 роки тому в Грузії, то мене назвали Ладо… Але коли у віці 5 років ми переїхали в Україну, то грузинське Ладо переросло в український відповідник цього імені –  Володимир. Моя мама із Вороновиці, а я за ці 68 років життя тут, мабуть, вже більше українець, ніж грузин… Звісно, що я знаю мову і дотримуюсь традицій свого народу, але наречену для сина Карло я не обирав… Він сам приїхав із Америки, де тоді навчався, і зробив пропозицію своїй коханій Юлії… І там, у США народився продовжувач нашого роду – внук Вадим.

Так само я свою дружину в Грузії зустрів, у неї закохався і повів за руку до шлюбу.

Тому у нас дуже сучасна україно-грузинсько-американська велика родина. Донька моя нині живе у США…

– Відкрийте секрет вашого родинного герба.

– Він простий – тут лише три літери Г, В і К – по перших літерах Гігінеішвілі Володимир Карлович. Відповідно мій син – Карло Володимирович і внук Вадим Карлович Гігінеішвілі…

Був день, коли я сказав сину Карло: повертайся в Україну, є бізнес, є наша справа і є слава про якість наших квадратних метрів. І він послухав мене та повернувся із Америки до Вінниці. Ніхто тоді не вірив, що таке можливе, але це факт… І тепер мені є кому передати згодом і цю винну славу Вінниччини.

Робити власноруч вино – це ваша грузинська мрія?

– Це мрія дитинства! Я до неї йшов усе життя… Вже 6 років, як я відійшов від свого «Великого будівництва» і присвятив  вільний час лозі та вину. І за ці роки наші вина вже увійшли в 10-ку кращих крафтових вин України! Скажу чесно, я не женусь за мільйонами пляшок виробленого вина, бо на конвеєрі якість втримати майже неможливо. Тому я маю свій маленький завод у Корделівці за Калинівкою, де на рік ми робимо практично вручну до 30 тонн вина чи 40 тисяч пляшок…

І визнання для мне і мого досвідченого технолога Зази, який приїхав працювати у мене із Грузії – це захоплені відгуки грузинів про моє вінницьке крафтове вино… І авторську чачу і чурчхелу – смаколик із горіхів у застиглому виноградному сиропі…. І коли я чую лише слова їхнього захоплення: «Будьмо» і «Не може бути!» – це для мене головна нагорода як винороба. Плюс на початок сезону вина сюди завжди приїздить син Карло із внуком і ми на трьох робимо перші 100 літрів майбутнього вина роду Гігінеішвілі… Ось фото, де ми троє у виноробних фартухах.

Більше читайте вже завтра в газеті “33-й канал”.

Роман Ковальський