На Афоні 20 монастирів і вони знаходяться під прямим керівництвом Константинопольського Патріархату і Вселенського Патріарха Варфоломія.

– Вночі, коли люди в світі лягають спати, три тисячі ченців на Афоні прокидаються, щоб почати свою нічну молитву за весь світ.   Кожен раз, коли ви лягаєте спати, або інші люди починають іншого роду неспання – походи по барах, дискотеках – на Афоні монахи не сплять всю ніч, щоб своєю молитвою підтримати сучасний світ.

І якщо ви вночі не можете заснути і п’єте ліки від безсоння згадайте про це і помоліться, – радять віруючі читачі.

Нагадуємо, що для всього християнського світу відомо, що Свята Афонська Гора знаходиться під особливим заступництвом Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії і що це місце призначене Їй жеребом для проповіді євангельського слова. Істину цю завжди визнавали православні, її визнають також й іновірні і навіть невірні.

Житія багатьох святогорських подвижників доводять любов Ігумені Святої Гори і Її турботу про тих, хто присвятив себе для чернечого життя на Афоні. За державною Її волею це місце призначене до кінця світу, як кажуть місцеві передання, виключно для чоловічого чернецтва.

Святою Горою Афон називається східна частина грецького півострова Халкидики, що омивається водами Егейського моря. Він має довжину 57 км, ширину від 8 до 12 км і займає площу 332 кв. км. Гірський хребет півострова, маючи у перешийка, яким він з’єднується з грецькою провінцією Македонія, незначну висоту, далі поступово піднімається вгору, і закінчується гірським піком висотою 2 033 м. Це і є гора Афон (грецькою – Афос), що дала назву всьому півострову.

Спосіб життя на Афоні не підпорядковуються мирськими законами. Афон населений мужами, яких не задовольняє нічого, що може запропонувати світ; вони прагнуть до більшого, ніж матеріальні блага і земна краса. У пошуках цього більшого вони і вирушили на Гору Афон, де кінчається земля і починається Небо. Завдяки багатотерпеливості і щоденним подвигам, вони знаходять те, що шукають, і живуть так, маючи найбільший скарб. І скарб цей, цей шматочок Неба – зберігають до кінця земного життя.

На Святій Горі мужі ведуть те нове життя – життя, що дає їм передчуття майбутнього блаженства. Душі їх надихаються думкою про вічність, яка, немов вічна весна, підбадьорює і втішає, коли стає по-зимовому важко.

Архімандрит Херувим (Карамбелас) «Сучасні старці Гори Афон»

Афон – головний центр і оплот східно-християнського чернецтва. У зв’язку з цим цілком виправданий інтерес до нього не тільки православних, але і всіх людей, які мають, крім матеріальних, і духовні інтереси. Безліч гостей з усіх куточків земної кулі щорічно відвідують Святу Гору. Їх значна частина під враженням від побаченого в тій чи іншій мірі змінює своє життя, а деякі навіть залишаються на Афоні, стаючи на шлях чернецтва.

«Тисячолітнє чернече царство!.. Афон – сила, і сила охоронна, сенс його є «перебування», а не рух, Афон споглядає, а не кипить і рветься. Але він сповнений християнських пахощів, тобто милості, а не закону; любові, а не погрози. Афон не похмурий, він світлий». Борис Зайцев (1928 р)

Афон завжди був відкритий для світу. Свята Гора не тільки охоче приймала прочан, а й дала для Церкви патріархів, єпископів, учителів, проповідників, духівників, письменників. Але головна заслуга Афона полягає в тому, що він зіграв ключову роль у збереженні чистоти Православ’я. Якщо уподібнити Церкву організму, то Афон був легенями, через які очищалася кров, що забезпечує його життєздатність. Це гора не випадково була названа Святою, адже своїми подвижницькими трудами люди освятили тут навіть камені. Афон – це унікальна спроба жити за Євангелієм, до останньої букви і без компромісів присвятити себе Богу і виконанню Його заповідей.

Нехай ніхто не називає ченця ні позбавленим любові до родичів, ні людиноненависником, ні непатріотичним: це хула! Не буває ченця, байдужого до єдиноплемінників: такого ми вважали б позбавленим всілякої чесноти. Але він йде в пустелю, щоб опинитися ближче до Того, Хто може спасти і, молячись в якому-небудь темному куточку своєї келії, разом з Богом керує світом, за Апостолом, і допомагає своїм і всьому своєму народу любов’ю – найдієвішим способом.

Феоклит Діонісіатський «Никодим Святогорець»

Стародавні афонські монастирі зберігають незліченні багатства: чудотворні ікони і мощі святих угодників Божих. Але не меншим багатством є заощаджені в цих оселях тисячоліття духовного життя славної Візантії та інших православних народів: сербського, болгарського, румунського, українського, білоруського, російського, молдавського та ін.

На Афоні єдність Православ’я постає у всьому його різноманітті. Мабуть, головна мета поїздки на Афон це дотик до живої традиції. Адже тут можна не тільки поклонитися Святиням і чудотворним іконам, а й познайомитися з сучасними подвижниками і старцями, отримати від них духовну допомогу.

Наші співвітчизники завжди з особливим трепетом і любов’ю тяглися до цього місця, відзначеного печаткою Небесної чистоти. Кілька десятиліть Афон був недоступний для українських прочан, нині ж Божа Матір знову дала нам можливість відвідувати Святу Гору. Однак багатьом здається, що здійснити це благочестиве бажання неможливо. І дарма. Насправді ж паломництво на Святу Гору цілком здійсненне, головне, аби на це було Боже благословення.

Церковне передання повідомляє, що християнство на Афоні проповідувала Сама Матір Божа, що дала обітницю про Свій уділ:

Благодать Божа нехай перебуває на місці цьому, і на тих, хто буде перебувати тут з вірою і благоговінням і додержуватись заповіді Сина і Бога Мого. Потрібні для життя на землі блага будуть їм через малий труд в достатку, і життя небесне приготується їм, і не збідніє милість Сина Мого від місця цього довіку. Я ж буду Заступницею місцю цьому і теплою за нього Ходатайницею перед Богом.

Воістину незліченні чудеса Богородиці, що відбулися з ченцями і паломниками на Святій Горі протягом її багатовікової історії. Причому це були не тільки чудеса, що відбулися в переломні історичні моменти і вирішили долю Афона, але й поміч Пресвятої Богородиці в повсякденних, на перший погляд, неважливих пригодах.

Немає, мабуть, жодного афонського ченця, який не бачив би в Богоматері своєї головної Заступниці, Відради, Надії і Розради. З «Достойно є» починається навчання афонських півчих, Богородицю зображують у своїх перших роботах іконописці і різьбярі, Її шановані ікони є в кожному монастирі, скиті і келії. Цю близькість Пресвятої Богородиці відчувають і паломники.

Одного разу одного старця запитали:

– Що таке Афон?

На що він відповів:

– «Радість буває на небі за одного грішника, що кається». Тут багато таких розкаюваних.

Сльози покаяння, що приносять радість – головний урок Афона і його спосіб життя. Тут не зустрінеш чоловіка, який вважає себе благочестивим, наскільки б побожний він не був насправді.