Ось що він розповів з цього приводу:

«Думав позлорадствувати, що мені пощастило захищати дисертацію НЕ в Україні. Але напишу свою історію з поваги до наукових трудяг, які чесно захистилися тут. Вони не заслужили такого приниження, яке відбулося вчора.

Спочатку давайте будемо чесні – приниження відбулося не вчора. Воно відбулося тоді, коли зарплати науковців і вчених прирівняли до зарплат співробітників супермаркетів та двірників. Тоді, коли науці довелося виживати за рахунок фейкових захистів. Тоді, коли (майже) всі кращі науковці виїхали за кордон.

Чи міг би Ілля Кива захиститися, скажімо, у Франції?

Я переконаний, що міг би. Процедура там простіша порівняно з нашою. Потрібно написати прийнятну роботу і відстояти свої позиції на захисті. Навіть не обов’язково публікувати наукові статті.

Жюрі (вчена рада) у Франції складається з кількох чоловік, яких по факту обирають докторант (аспірант) та науковий керівник. Тобто підібрати “легких” опонентів запросто. Якось я був на захисті дисертації на тему філософії Платона, на якому один з членів жюрі заснув і голосно захропів.

Я теж думав піти легким шляхом. Наприклад, пропонував своїй науковій керівниці включити у жюрі доцентів. Але вона відмовила навідріз: “На захисті твоєї дисертації я хочу, щоб були тільки професори і тільки найбільш визнані”. Я не міг зрозуміти, чому. Мені ж після 7 років роботи над дисертацією головне було захиститися, а далі – хоч Французька революція.

Тоді наукова керівниця пояснила, що у Франції для кар’єри викладачів важливий не стільки факт, що ти захистився. І навіть не університет, де ти захистився. Майбутні роботодавці та наукові колеги будуть дивитися, хто у тебе науковий керівник і члени жюрі. Саме це і є “торгова марка” будь-якого науковця.

Я знаю, що в Україні вже існує чіткий водорозділ між фейковими науковцями та справжніми. Справжні групуються між собою та знають одне одного. А фейкові не мають справжнього доступу у їхні кола.

Так, фейкові науковці заважають поступу науки і принижують її. Але справжній вчений є таким незалежно від “корочки”. Справжній вчений та його роботи і є цією “корочкою”. Все інше – наслідки травмованої держави й економіки. Дисертацію я захистив у Франції три роки тому.

Валентина Лісова