Ми продовжуємо знайомити вас із творчістю відомих поетів Вінниччини.
Олег Ратніков народився 6 серпня 1977 року в м. Бєлгород (Росія). Виріс в Україні, у невеличкому районному центрі Калинівка Вінницької області. Після закінчення школи вступив на навчання до Вінницького державного технічного університету і здобув вищу освіту за спеціальністю «економіст-менеджер» у сфері виробництва.
Призер Всеукраїнського літературного фестивалю «Шодуарівська альтанка» (м. Житомир), фіналіст Міжнародного конкурсу «Сузір’я духовності» (м. Київ), дипломант всеукраїнських літературних конкурсів «Підкова Пегаса», «Малахітовий носоріг» (м. Вінниця), «Слово єднає» (м. Хмельницький), «Ірпінський парнас» (м. Ірпінь), «Житомир ТЕN» (м. Житомир).
Пише поезію і прозу. У літературному доробку автора книги «Силіконове щастя» (2018 р.), «Три Джі» (2020 р.).
У небі журавлі
Завмер усесвіт. Янголи не сплять.
Господь не вірить у своє творіння.
Іде війна. Там постріли гримлять,
Де брат на брата… Вже нема спасіння.
Невже у цьому винні москалі
Чи їх прибічники, що мовчки зачаїлись?
Дивись у небо. В ньому журавлі –
То душі воїнів між хмарами зустрілись.
Невже це шлях? Куди летіти їм?
Де рідний дім – сьогодні суще пекло.
Нависли хмари. Чутно тільки грім.
На горизонті неймовірна спека.
Багато сліз пролито навесні,
Коли усе потрохи оживає…
Молімось за країну і синів,
Бо України іншої немає.
Кипить, бурлить, нуртує і вирує…
Кипить, бурлить, нуртує і вирує…
Життя вже не театр. Життя — базар.
І кожен тут торгується й торгує,
І покупець на всякий є товар.
Он злодій продає згорілу шапку.
Вона на ньому все іще димить..
Чиновник виніс документів папку –
Бракує коштів, щоб портфель купить.
А он святець продав святого мощі,
З-під ризи й край ікони виглядав,
Іуда вже тихцем рахує гроші:
З своїм товаром довго не стояв.
Військовий зброю продає й заряди,
Циганка пропонує віщі сни,
Цей продає із цвинтаря огради,
А той — украдені у діда ордени.
А он дітьми на органи торгують,
Красуню продали у гурт повій…
Життя бурлить. Торговиця вирує,
Але без грошей сунутись не смій.
Базар стихав. Всяк мав із нього користь.
Покупки обмивали, аж гуло.
Покинута в смітті валялась совість-
На неї шкода тратитись було.
Паперовий кораблик
Паперовий кораблик пливе по воді,
Темній-темній, як ніч. В ній ховається зло.
Озирнися навколо. Дивись, на горі
Ледь жевріє вогонь. Там надії крило.
Нам добратись туди… Та чи вистачить сил?
Від терпіння залишився попіл в душі.
За плечима лиш біль, і хрести від могил
Рясно всіяли землю в людській метушні.
Нелегкий то був шлях. Скільки ще перепон
Доведеться здолати, з’єднавши серця?
Ми живі, бо порушуєм вічний закон,
І розплатою стане нам кара Творця.
Довго світом носило тебе і мене.
Чи згадаєм уже, де був отчий поріг?
Паперовий кораблик негоди мине
І до мрії домчить на ранковій зорі.
