– Я вважаю, що в цьому немає героїзму і кожен має робити добрі вчинки в силу своїх можливостей. Донором крові я хотіла стати давно, проте 18 років мені виповнилось лише нещодавно. Тому відразу, в день свого народження, вирішила стати донором плазми для онкохворої дитини.
Розповідає 18-річна дизайнерка Олена Дмитрієва:
– На жаль, у мене в крові є к-фактор, через який мені небезпечно вливати кров, тому що в наших лікарнях при переливанні крові не роблять додаткові аналізи. Тому в мене взяли плазму. Процедура така ж сама, але крові потрібно значно більше. Бо із чистої крові її дістають через спеціальний апарат. Мене під`єднали до апарату, кров викачувалась через катетер. Голка була велика, але мені боляче не було. Кров вливалась у маленьку коробочку. Потрібно було постійно підтримувати тиск. Були спеціальні позначки, які загорялись, коли набиралась кров. Потім ця кров зціджувалась і переливалась в інший пакетик. Проте це вже була не кров, а плазма. Вона була жовтуватого кольору. А кров, яка залишилась, мені увілляли назад.
Ідеальна плазма має бути зеленкуватого та темно-жовтого кольору, а у людей, котрі зловживають алкоголем, курять або ж ведуть шкідливий спосіб життя плазма може бути молочного кольору. Звісно, що такий елемент на донорство не підходить.
У мене взяли лише 750 грамів, тому що я здавала перший раз. Якби взяли більшу кількість, мені могло б стати погано.
– Ти представник нового покоління. Як відреагували друзі на такий вчинок? Чи пройшла вже мода у підлітків на алкоголь, цигарки і наркотики?
– Друзі оцінили мій вчинок та сказали, що це круто та класно. Бо про здачу крові вже чули всі, а от про плазму ще ні. Але в моєму колі друзів є люди, які і раніше здавали кров. Тому мені було приємно, що я також долучилась до благодійності.
Алкоголь і наркотики – це також модно. Але я вважаю, що кожен має робити свій вибір. Для чого псувати своє життя із ранніх років, якщо можна допомогти комусь – врятувати життя. Моя мама – волонтерка Надія Дмитрієва. І ще з ранніх років я знаю, як важко знайти потрібного донора для людини. Тому хочу робити все можливе, аби бути гідною донькою.
– Як виникло бажання долучитись до благодійності?
– Зараз у світі важка ситуація, а в Україні тим паче. Люди стали злими і байдужими до всього, а особливо – до людського горя. Тому я вважаю, що нове покоління має мислити масштабно та робити все для того, аби цей світ став кращим. Моя мама щоденно замається благодійною діяльністю. Тому я бачу, як їй важко змотивувати людей та залучити до благодійності. Вирішила показати приклад, щоб всі інші не боялись. Та знали, що кожен може допомогти у силу своїх можливостей.
Зараз я вже зареєструвалась на донорство кісткового мозку, тож чекаю наступної процедури.
Софія Копач
