Ось як згадують його освітяни, рідні та близькі: – Рік , як освітянська спільнота Вінниччини понесла важку втрату: в пору розквіту та сповнення професійних змістів і задумів, мудрості, ентузіазму та виняткової людяності пішов у кращі світи відомий освітянин, відданий справі керівник, заступник директора Департаменту освіти і науки – начальник управління професійної освіти, інноватики та науки Валерій Григорович Бачинський.

Валерій Григорович в часи змін та глибинних процесів в освітній галузі відстоював державницькі тенденції, приймаючи виважені та вмотивовані управлінські рішення, стояв на позиціях правди та справедливості.

Завдяки високому рівню його професіоналізму як керівника, доцільності інноваційних починань, лідерським якостям освітянська галузь в цілому та професійно-технічна і вища освіта Вінниччини зокрема багато років поспіль

займали вищі щаблі рейтингу в Україні: чи то питання реформування галузі, чи концепція розвитку навчальних закладів; модернізація змісту освіти чи міжнародна співпраця; питання соціального партнерства чи виконання державного і регіонального замовлень; створення навчально-практичних центрів на базі ЗП(ПТ)О чи виконання регіональної програми підготовки кваліфікованих робітників; питання вищої чи фахової передвищої освіти, законодавчих актів чи дуальної освіти; здійснення матеріально-технічного забезпечення чи робота з обдарованою молоддю; ліцензування та атестація закладів, засідання регіональної експертної ради чи державної акредитаційної комісії; проєктна діяльність чи інноваційні починання, вивчення ринку праці чи питання ЄДЕБО, оптимізація мережі навчальних закладів чи умови вступу до навчальних закладів для абітурієнтів; конкурс WorldSkills Ukaine чи фестиваль «Творча молодь Вінниччини», «Подільські зорі» чи конкурси фахової майстерності; працевлаштування чи виробнича діяльність, підтримка, моніторинг і контроль діяльності закладів та їх керівників чи підтримка незахищених категорій учнівської та студентської молоді; питання державної субвенції чи розвитку «Нової української школи»; робота Ради стейкхолдерів чи питання якості освіти (цей перелік міг би бути безмежним) – скрізь, у підході з будь-яких питань його компетенції – виваженість, професіоналізм, пунктуальність, компетентність, вимогливість до самого себе і підлеглих, що незбагненним чином поєднувались у ньому з толерантністю та вишуканістю манер, душевним трепетом та надзвичайною людяністю.

В його душі знаходили місце вартісні речі, гідні тривкого буття: доброта, вміння вселяти позитив, моральні перемоги над умовностями матеріального світу, повага до людей, незалежно від їх походження чи соціального статусу.

Його присутність, що і досі відчутна, випромінювала батьківське тепло, щирість та незрадливі дружні відчуття.

В житті Валерія Григоровича завжди знаходилось місце для рідних та близьких, друзів та колег, його підлеглих та справжніх людей – для кожного, хто зумів збагнути глибину його цільної натури.

Сильний духом, повен толерантності та чеснот, Валерій Григорович і в найскладніші дні та тижні випробувань умів розрадити та підбадьорити добрим словом, тонким інтеліґентним гумором, терплячістю та перейманням турбот інших людей.

У нашій пам’яті Ви, Валерію Григоровичу, назавжди залишитесь тим, хто захищав та діяльнісно підтримував розвиток якісної української освіти і науки, найкращим другом, доброзичливим колегою, мудрим керівником, гарним чоловіком, батьком та дідусем, турботливим сином та братом, надійним порадником.

Дякуємо долі за можливість співпрацювати з таким Керівником, Професіоналом, Учителем, Другом, Людиною!

Дякуємо, Валерію Григоровичу, за добро, людяність та віру в цей недосконалий світ, за професійний та людяний дотик крайньої межі Вашого життя, за те, що Ви були, що Ви є – у Бога немає мертвих – всі живі…

Мине усе – залишиться добро…

Андрій Власенко