Колишній генеральний директор Севастопольського морського заводу Костянтин Картошкін назвав маніпуляцією та брехнею інформацію, оприлюднену у програмі «Бігус Інфо» про нібито обмін підприємства на «трубопровід Медведчука».

«Головний і беззаперечний факт, який розбиває усю замовну брехню – окупаційна влада Севастополя націоналізувала «Севморзавод» за непокору окупаційним властям, за те, що власник відмовився зареєструвати підприємство за російськими законами. Головний завод, 12 його дочірніх підприємств, землю, майно, обладнання. Згодом уряд країни-агресора забрав завод у Севастополя в «державну власність», – говорить колишній директор підприємства.
«Поки інші громадяни України тихцем перереєстровували свої заводи, квартири та іншу власність за російськими законами і платять податки до бюджету агресора, ми вирішили боротися», – наголосив Костянтин Картошкін.

За словами колишнього гендиректора, йому вдалося з ризиком для себе вивезти документи заводу, підприємство було перереєстроване у Києві і через українські суди відстоює свої майнові права.

Зокрема, 16 травня 2016 року Шевченківський суд столиці ухвалив рішення у заочному процесі, відповідно до якого майновий комплекс підприємства у Криму належить українській юридичній особі Публічному акціонерному товариству «Севастопольський морський завод», яке знаходиться у Києві.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/58475753
«Ми маємо твердий намір притягнути Росію до міжнародно-правової відповідальності», – повідомив екс-директор.

«Твердження у програмі «Бігус Інфо» не лише паплюжать гідність законного власника «Севморзаводу», але й менеджменту і зачіпають особисто мою гідність. Ми кинули виклик окупантам, а не домовлялися з ним. Вимагаю вибачень від авторів програми. В іншому випадку не виключаю, що особисто подам до суду, бо правда на моєму боці, а не на боці брехунів, які зробили на чиєсь замовлення тенденційний матеріал, який нехтує елементарними журналістськими стандартами і правилами людської моралі», – зауважив колишній керівник «Севморзаводу».

На маніпуляції у випуску «Бігус Інфо» звернув увагу і політолог Віктор Уколов.
https://www.facebook.com/VikUkolov/posts/3937421756326027?__cft__[0]=AZVSfJeYcShQW58kMCbZXf-m7IQH_YtTyjZ7WbMC-JjJtgzaiCXlmaCcjBe2ZOuTzd3fp8TPVZy8O28D8r0IURbGmt2uWTH3vzK5R7er7_3Ibcb_laIQCGQg8exasTy7TR4&__tn__=%2CO%2CP-R

«До 2015 року продуктопроводи Самара-Західний напрямок і Грозний-Армавір-Трудова не були у власності України, а перебували під контролем росіян. Чому так сталося, запитувати треба у Кравчука, який керував країною на початку 90-х, коли розпався Союз», – пише Уколов.
«У 2011 році було здійснено першу спробу націоналізувати «трубу» рішенням Рівненського суду. Звісно ж, воно було оскаржене, і все залишалось без змін у підвішеному стані аж до перемоги Революції Гідності. Тільки за президента Порошенка Україна вступила в бій за трубу. Відомо про 4 рішення РНБО, які так чи інакше стосувались цього процесу. 6 травня 2015 року РНБО прямо наказала уряду «визначити центральний орган виконавчої влади, відповідальний за збереження та експлуатацію частини нафтопродуктопроводів Самара – Західний напрямок і Грозний – Армавір – Трудова, загальною довжиною 1433 км». Рішення було введене в дію указом Порошенка. Звісно ж це не вписується у фантастичні схеми описані Бігусом з голосу Медведчука про якийсь обмін труби?», – констатує Уколов. Він зазначає, що рішення від 6 травня 2015 року було ключовим.

«Тому не вірте словам і фантазіям Медведчука, якого люблять називати «продавцем повітря». Хоча б тому, що у сухому залишку Порошенко нічого не отримав і не набув. Ні так, ні за обміном. Зате Україна відбила наступи ворога. На Росію було накладено санкції», – пише Уколов.

У пресслужбі партії Порошенка зазначили, що п’ятий Президент категорично відкидає оприлюднені в програмі Бігуса фейк та інсинуації про нібито обмін так званої труби Медведчука на Севморзавод у Севастополі.
«Найкращий доказ – факт того, що підприємство до війни належало Порошенку, а після анексії Криму було націоналізовано і конфісковано у Порошенка російською окупаційною владою, на відміну від ялтинського гніздечка Зеленських, перереєстрованого за законами РФ», – йдеться у повідомленні.
Прес-служба наголосила – «Петро Порошенко не розмовляв з Медведчуком на ті теми, про які віщають чужі голоси в програмах на ютуб-каналі Дениса Бігуса від 17 травня та 24 травня 2021 р».
«Насправді це не розслідування, не журналістська робота, а злив із Офісу президента. В розмовах між тим нема самого Порошенка, а сумнівні слова та суб’єктивні оцінки третіх осіб про нього подаються аудиторії як істина в останній інстанції», – констатують в офісі «ЄС».
«Постійні спроби нав’язати суспільству думку про нібито зв’язок Медведчука з Порошенком – чорний піар, який координується командою Зеленського. Мета – дискредитувати головну проєвропейську опозиційну силу. Аналіз висловлювань спікерів Офісу президента, «Слуг народу» та пулу експертів та блогерів Банкової не залишає жодних сумнівів, що насправді Зеленський бореться з Порошенком, а не з Медведчуком та Путіним», – зазначають в «Євросолідарності».

Як відомо, Петро Порошенко неодноразово сам детально розповідав про те, що використовував статус Медведчука як неформального представника Путіна із питань звільнення заручників. І для того, щоби повернути додому близько трьох тисяч людей, готовий був «взаємодіяти хоч з чортом лисим».
Інший епізод, про який Порошенко теж розповів, відбувся наприкінці 2014 року, коли енергетична криза вилилася у віялові відключення електроенергії. Тоді Україні потрібно було виграти час, щоби підготуватися до двох стратегічних ключових рішень в забезпеченні енергетичної безпеки. А саме – повної відмови від російського вугілля, газу та електрики, що й було досягнуто наприкінці 2015 року.
Як відомо, у лютому 2019 року тодішній Генпрокурор Юрій Луценко порушив проти Віктора Медведчука справу за державну зраду, яку після приходу до влади Зеленського заморозили на цілих два роки. Саме під час дострокових парламентських виборів, ініційованих Зеленським в 2019 році, Медведчук повернувся у велику політику.