Але сьогодні на Землі вичерпуються запаси нафти, газу, корисних копалин… Наприклад, запасів нафти залишилось всього на 43 роки! Єдиною альтернативою є розвиток відновлювальних джерел енергії (ВДЕ).

Цій важливій темі був присвячений проєкт  «Освіта з питань відновлювальних джерел енергії для регіональних журналістів» на базі «Вінницького обласного прес-клубу» за підтримки USAID Проєкту енергетичної безпеки (ESP).

25 вінницьких журналістів у квітні 2021-го року брали участь у роботі медіа-школи з питань ВДЕ, працювали і навчались під час трьох одноденних тренінгів у режимі онлайн.

-Найближча до Землі планета Сонце — це згусток енергії! На поверхні температура 6000 градусів, всередині — 15 млн градусів, щохвилини на Сонці відбувається десятки термоядерних вибухів, – розповів Віктор Дядькович, голова Правління ГС «Кластер «Енергетичний пул».

– Отже, Сонце — невичерпне джерело для покриття енергетичних потреб світу. Загалом ВДЕ – це  сонячні та вітрові електростанції (ВЕС і СЕС), геліотермальні станції, фотовольтаїка (енергія світла), біоенергетика, малі гідроелектростанції, геотермальна енергетика, приливні, хвильові станції та ін. А енергією наступного покоління для планети Земля має стати водень.

Крім того, Віктор Дядькович висвітлив тему “Зелений перехід 2050”, а ще питання фінансування розвитку електроенергії ВДЕ у країнах світу та в Україні.

-В Україні протягом 2020-го року частка вітрових та сонячних електростанцій у структурі виробництва електроенергії зросла вдвічі – із 3,3% до 6,8%, при цьому потужність ВЕС і СЕС збільшилась на 41% у порівнянні з 2019-м роком.  Зростання потужностей “зеленої” енергетики продовжується у 2021-му році, помітно збільшується її частка в загальній структурі виробництва електроенергії в Україні, – відзначив В’ячеслав Комар, доктор технічних наук, доцент кафедри електричних станцій та систем Вінницького національного технічного університету, лауреат премії Президента України для молодих вчених.

В’ячеслав Комар проаналізував нинішній стан електроенергетичної системи України, пояснив особливості Об’єднаної енергетичної системи нашої держави, уточнив структуру виробленої енергії в України, частки атомної, теплової, гідравлічної, “зеленої” енергії та її вплив на оточуюче середовище.

Сергій Кравчук, кандидат технічних наук, експерт із впровадження ринку електроенергії в Україні, розповів про законодавство Євросоюзу, про нормативні акти, які регламентують вироблення енергії ВДЕ в Україні,  про роботу  енергоринку України, про аукціони і динаміку цін.

Що стосується Вінниччини, то за даними управління розвитку територій та інфраструктури  Вінницької ОДА, на початок 2021 року в області функціонував 91 об’єкт сонячної енергетики (без приватних домогосподарств). Обсяг виробленої ними електроенергії склав 381 487 тис. кВт/год.

В області працюють три промислові біогазові установки — у Стадниці (використовується так званий «звалищний газ»), у Юзефо-Миколаївській біогазовій компанії та ТОВ “Вінницька птахофабрика”. Виробляють енергію із вторинних енергетичних ресурсів дві когенераційні установки у Вінниці. Об’єкти геотермальної енергетики  на Вінниччині поки що відсутні.

Окрема тема — мала гідроенергетика. У Вінницькій області діє 28 малих ГЕС. Електроенергія, вироблена на гідроелектростанціях, у 5-6 разів дешевша, ніж на теплових, але нині її частка на Вінниччині не перевищує 1% від загальнообласного виробництва.

Згідно з сучасною міжнародною класифікацією до малих гідроелектростанцій (МГЕС) відносять гідроелектростанції потужністю від 1 до 30 МВт, до міні-ГЕС – від 100 до 1000 кВт, до мікроГЕС – не більше 100 кВт.

Виробляти електроенергію завдяки водним ресурсам на Вінниччині почали ще на початку ХХ ст. В області працюють найстаріші МГЕС – у селищах Сутиски (1926 р.), Браїлів та у містах Брацлав і Вінниця (Сабарівська ГЕС — 1924 р).  Протягом 50-х та першої половини 60-х було споруджено низку малих ГЕС (потужністю до 10 МВт) на Південному Бузі і його притоках, на притоках Дністра, на малих річках Мурафа, Соб, Рось, Сільниця та ін. Найбільшим з генеруючих об’єктів є Ладижинська мала гідроелектростанція із сьогоднішньою потужністю 7,5 МВт.

Із розвитком централізованого електропостачання та введенням в експлуатацію потужних електростанцій в середині 60-х рр. бум будівництва малих ГЕС спав, а з часом їх спорудження припинилось зовсім. В подальшому більшість МГЕС були виведені з експлуатації та занедбані.

Відновлення інтересу до «заморожених»  МГЕС Вінниччини відбулося на початку 2000-х років, коли багато з них були модернізовані і заново введені у експлуатацію.  Таким чином невикористаний гідроенергетичний потенціал річок Вінниччини знову став джерелом “чистої” електроенергії. Географічно малі ГЕС розташовані у тих  районах нашої області, де є достатній нахил русла річок та необхідний водний рівень. Це є головною умовою ефективного гідроенергетичного виробництва. Всього за 12 міс 2020 року мала гідроенергетика Вінниччини виробила електроенергії 32 804 тис. кВт/год.

У власності ТОВ “Енергоінвест” Вінниця є 9 малих ГЕС, ТОВ “Подільська енергетична компанія” – 6,  ТОВ “Нью енерджі” – 2, ТОВ “Гідроенергія” – 2, по одній малій ГЕС у ПАТ “ДТЕК Західенерго” (Ладижин), ТОВ “Гідроенергоінвест” (Сутиски), ТОВ “Укргідро 2009” (Уладівка) та ін.

Загалом гідроенергетика вважається найбезпечнішим видом енергії у світі. Якщо порівнювати з атомною електроенергетикою, з ТЕЦ на вугіллі, з газгольдерами на газу, то гідроелектростанції менш шкідливі.

Малі ГЕС приносять невелику шкоду довкіллю.   Втім, не можна  казати про великі ГЕС. “Енергетичною стратегією України до 2035 року” передбачається  збільшення виробництва електроенергії за рахунок гідроенергетики до 13 ГВт. Але ці плани викликають занепокоєння екологів. Адже останніми роками спостерігається зниження водності річок та їхня деградація. Які негативні наслідки принесе подальше регулювання рівня води? Коли будувались нові греблі та водосховища – затоплювались великі території, пропадали населені пункти, порушувалась природна течія, як сталось, наприклад, у Каховському водосховищі поблизу Нікополя. Збереження та відновлення  гідроенергетичного потенціалу українських річок має стати пріоритетом державної політики України.

Ірина ЗОНОВА