1628 — загинули Михайло Дорошенко і Оліфер Голуб, козацькі ватажки.
1809 — Йозеф Гайдн, австрійський композитор, автор ораторії «Створення світу».
1819 — Ватрослав Лисинський, хорватський композитор, представник епохи ілліризму, що вважається «основоположником нової хорватської та південнослов’янської музики».
1832 — Еварист Галуа, французький математик, засновник сучасної алгебри.
1837 — Джозеф Грімальді, англійський актор, батько сучасної клоунади.
1910 — Елізабет Блеквелл, перша у світі жінка-лікар, яка отримала вищу медичну освіту.
1926 — Федір Андерс, інженер-конструктор, конструктор першого в Україні дирижабля.
1945 — Леонід Пастернак, художник і графік українського походження.
1953 — Татлін Володимир Євграфович, живописець, графік, скульптор, дизайнер, художник театру, архітектор. Один з найяскравіших представників українського авангарду, родоначальник конструктивізму.
1957 — Леопольд Стафф, польський поет XX ст., драматург і перекладач.
1967 — Біллі Стрейгорн, американський джазовий музикант.
1970 — Террі (Тарас) Савчук, канадський хокеїст українського походження, зіграв 21 сезон в НХЛ, найкращий воротар НХЛ у 1952, 1953, 1955, 1965, вважався «воротарем № 1 світового хокею».
1985 — Роман Завадович, український письменник, журналіст, редактор, культурно-освітній діяч, педагог.
2002 — Борис Шарварко, режисер, Народний артист України.
2003 — Карло Мікльош, український (львівський) футболіст, суддя і футбольний функціонер.
2007 — Лаймонас Норейка, литовський актор.
2017 — Любомир (Гузар), єпископ Української греко-католицької церкви, кардинал Католицької церкви. Архієпископ-емерит Української греко-католицької церкви (УГКЦ) Любомир Гузар помер на 85-му році життя. Про нього часто говорили як про людину, в присутності якої політики та олігархи замовкають. Він казав, що з життя треба сміятися, і був по-дитячому простим у спілкуванні. Після смерті папи Івана-Павла II у 2005 році Любомир Гузар став одним з кандидатів на Ватиканський престол (з-поміж 16 інших кандидатів). Любомир Гузар прожив в США 20 років, в Італії – 24 роки. Після 46 років еміграції у 1993 році повернувся в Україну та оселився біля Львова. “Мені стали сльози в очах. Я був на рідній землі”, – так описував свої враження від повернення Блаженніший Любомир. Утім, отримати українське громадянство йому вдалося вже на посаді глави УГКЦ у 2001 році. Любомир Гузар очолював Українську греко-католицьку церку десять років (2001 – 2011). За цей час йому вдалося чи не найважлівіше – перенести престол УГКЦ до Києва, фактично зробивши церкву всеукраїнською, поступово стираючи асоціації виключно із Західною Україною, а також просуваючи її на схід. Він також став першим в історії УГКЦ патріархом, хто зрікся престолу.
Серед його цитат, котрі зберігають у своїх записниках сильні світу цього українці, є такі:
«Наш народ має духовну силу здобути остаточну перемогу. Цю силу треба використати: відректися корупції, забезпечити рівність прав, навчити тих громадян, які ще цього не зробили, служити ближнім, а не тільки собі. Ніхто з тих, хто ще не став на шлях до перемоги, не може виправдати себе, кажучи, що це понад мої сили.»
«Я 46 років жив поза Україною. Там було добре, спокійно. Але на чужині ви завжди в якийсь спосіб залишаєтеся громадянином другого класу. Цілком інакше пройтися вулицею чи вулицями міст, сіл в Україні, чим десь там жити в Нью-Йорку чи Римі.»
“Нам не можна і не треба втрачати надії на кращі часи. Замість того, аби зневіритися – беріться до роботи”.
