Я вперше не вигадую героя
І не чекаю принца на коні.
Твої вуста колючі, наче хвоя.
Твої вуста – як маки у стерні.

А поцілунок – опік чистотілу.
І очі всевидющі, як боги.
Мене завіяв ти, немов пелюстку білу,
На простирадла каторжні сніги.

І ми злились в обіймах воєдино,
Як море й небо вдалині злились.
…Лише в любові шаленій, Людино,
І на колінах тільки їй молись!

Ніна Гнатюк