Чому так відбувається і як на інвестиційний клімат у громадах може вплинути “ринок землі” – в інтерв’ю з головою Вінницької ОДА 2015-2019 років та фаховим економістом Валерієм Коровієм.

– Інвестиції як індикатор ділової активності у місті чи регіоні дає нам можливість спрогнозувати, як буде розвиватися громада протягом якогось часу. Цей показник вказує, на що ми можемо розраховувати через рік-три-п’ять років. На превеликий жаль, за останньою статистикою обсяги капітальних інвестицій у цілому по Україні скоротилися на 10% . А Вінницька область має мінус 25%. Це 21-й показник по Україні. У минулому році Вінниччина показала скорочення інвестицій майже вдвічі, і от зараз ще на 25%. Це дуже негативний чинник, який засвідчує, що ми призупинилися у динаміці розвитку. Це неодмінно буде негативно впливати на певні соціальні процеси, створення робочих місць, реальні доходи громадян. Хоча ще не так давно — 2016-2018 роки – Вінницька область була лідером з залучення інвестицій у сфері промислового виробництва, аграрного бізнесу, будівництва.

Тому, користуючись нагодою, ходів би звернути увагу людей, які на сьогодні уособлюють політичну еліту Вінниччини, що потрібні робити реальні кроки, аби покращити ситуацію. Одними деклараціями та підписаними меморандумами справу не зрушити з місця.

– Які саме напрямки інвестиційної активності знизилися у показниках?

– Щодо обсягів будівництва, то ми бачимо, що у місті Вінниці активно будуються торгово-офісні та житлові приміщення. Але не цим єдиним живе Вінницька область. Скорочення будівництва на Вінниччині більше, ніж в два рази. Це свідчить про те, що значна частина розвитку сільських територій на рівні об’єднаних територіальних громад знаходяться у “підвішаному стані” і тут є над чим працювати.

Разом з тим, за статистикою останні два роки не започатковано і не реалізовано будь-яких інестиційних проєктів, які б давали можливість з впевненістю дивитися у завтрашній день. Ми у Вінницькій області самі себе “заколисали”. Якщо подивитися на розвиток інвестицій у сусідніх Хмельницькій та Житомириській областях, то не озброєним оком видно, який вони зробили крок у сфері розвитку бізнесу як такого. Ми в однакових умовах, але хтось розвивається краще, а Вінниччина чомусь не демонструє тієї інвестиційної динаміки, яка була останні 5 років.

– З реалізацією реформи децентралізації на Вінниччині це може бути якось пов’язано?

– Реформа децентралізації не завершена. Більше того, вона породила масу проблем. Новостворені об’єднанні громади сьогодні кинуті на самопризволяще, за винятком декількох, які мають тенденції до розвитку. На місцях самотужки шукають способи виходу із критичних ситуацій, пов’язаних із ковідом та іншими кризами. Є проблеми з організацію центрів надання адміністративних послуг, що накладає свій відбиток на створення передумов для нових інвестицій. Це комплекс питань, починаючи з видачі містобудівних умов та обмежень, закінчуючи земельними правовідносинами.

– Те, що землі з державного фонду передаються у комунальну власність громад, це може стати причиною для розвитку інвестиційного клімату в ОТГ?

– По факту земля уже кругом роздана, починаючи з 2000-х років, коли роздавали землі районні адміністрації, потім з 2012 року цими питаннями займався Держгеокадастр. І на сьогодні громадам дісталися крихти з барського плеча. Приклад Стрижавська ОТГ — це 6 сіл, з яких у комунальну власність перейшло менше 100 га — це умовно 2-3 поля і все… То чи можемо ми очікувати, що земля як ресурс може реально повпливати на інвестиційну активність?..

– Зараз у багатьох громадах говорять, що їм передали “рога і копита” — ділянки на схилах, прибережні зони, пасовища. Але й там по факту виявляється, що земля розорена і вже кимось обробляється. Як боротися з виявленими фактами самозахвату? Чи можна такі ділянки виставляти на аукціон?

– У Вінницькій області 1 млн 600 тис. га ріллі. І ще 400 тис. га земель сільськогосподарського призначення — садки, пасовища, сіножатті і так далі. Було розпайовано 1 млн 260 тис. га між 504 тис. пайовиків Вінницької області. Майже 400 тис. га ріллі — це були землі запасу резервного фонду. Законодавством України передбачалося, що кожен громадянин може взяти 2 га землі для організації особистого селянського господарства. І навколо цього почалися масові зловживання. До речі, за останні 20 років через цей механізм по Україні було відчужено майже 5 млн га землі. Так от, цими земельними ділянками розпоряджався Держгеокадастр як центральний орган виконавчої влади, який мав свої структурні підрозділи, і не підпорядковувався ні органам місцевого самоврядуванню, ні голові облдержадміністрації — така собі держава в державі. Таким чином розпайовувалися та роздавалися по 2 га навіть пасовища, сіножаті, які досить часто розміщувалися в долині річок, де захисні прибережні смуги. І що цікаво, на ці землі не було мораторію. Їх мали право купувати-продавати.

Хто ці люди, які ставали власниками цих ділянок? Як правило, використовувалися або студенти, або соціально незахищені категорії населення. А з 2014-2015 роках у ці схеми почали втягувати ще учасників бойових дій. У 95% ці землі ставали об’єктом повторної купівлі-продажу і почали концентруватися в одних руках. Один із фермерів у Немирівському районі задекларував 220 га землі. Якщо один пай — 2 га, то він уклав більше 100 угод. Такі речі поширені по усій Вінницькій області. Найбільше — це Немирівський, Шаргородський, Хмільницький, Іллінецький, Липовецький райони. За експертною оцінкою на Вінниччині від 70 до 100 тис га було відчужено або приватизовано у такий спосіб. Наскільки мені відомо, то правоохоронні органи дуже активно займаються цими питаннями. А тут є над чим працювати. Тому що з 504 тис. пайовиків Вінницької області укладено угод лише з 420 тисячами. Тобто, більше 80 тисяч власників земельних паїв в незаконний спосіб обробляють землі, не сплачують податки.

– Чи передбачено у новому законодавстві контроль громади у земельних правовідносинах?

– На рівні ОТГ та обласної державної адміністрації передбачено контроль за використанням земель сільськогосподарського призначення. Ці функції раніше були в Держгеокадастрі. Закон розширює можливості органів місцевого самоврядування, пов’язані з проведення ефективної роботи в питаннях містободування та архітектури. Це дасть можливість планувати розвиток територій. У довгостроковій перспективі такі зміни принесуть позитивні зрушення.

З 1 липня вступає в дію ринок землі. На які зміни слід очікувати?

– Хотів би нагадати, що з 1 липня об’єктом купівлі-продажу можуть бути тільки розпайовані землі. Розрахунок здійснюється виключно у безготівковій формі і через спеціальну систему, де можна відслідкувати, скільки землі і за який рахунок купуєш. Фізособі дозволяється не більше 100 га в одні руки.

Але з останні 2-3 роки орендарі масово використовували договори емфітевзису — це фактично замаскована форма приватизації, адже угоди укладалися на 50 років, причому орендар мав право продати чи обміняти ділянку від імені власника. Тому з 1 липня почнуться процеси якраз із цими договорами. Це призведе до шквалу конфліктних ситуацій. Дуже часто люди підписували договора емфітевзису навіть не читаючи його. Не важко спрогнозувати, що буде, коли власник паю дізнається, щоб від його імені землю уже продали. Я б радив органам місцевого самоврядування не стояти осторонь, а стати на бік людей і шукати можливості не допустити зловживань. Думаю, до 1 січня 2024 року, коли право на придбання землі отримують юридичні особи, ринок землі застабілізується. Буде передбачено не більше 1000 га на юрособу. Але “над законами думають сотні, а як його обійти — мільйони”. Цілком зрозуміло, що будуть й ті, хто буде порушувати законодавство. Але в цілому я позитивно ставлюся до реформування ринку земельних правовідносин. Це крок до легалізації того, що вже працює, але в тіні. Нам усім зараз потрібно заспокоїтися і спокійно реагувати на неминучі процеси.

Людмила ПОЛІЩУК
Фото та відео Олексія БОЙКО